У свої 44 роки екс-міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба встиг не тільки відпрацювати на ниві української дипломатії майже два десятки років, але й написати декілька цікавих книг. Одну із них «Дипломатична кухня воєнного часу» була написана вже після відставки з посади міністра у 2024-му році. Якщо коротко і дуже лаконічно, то ця книга Дмитра Кулеби написана у вигляді меню дипломатичного прийому, яке традиційно багате на розділи, частини, церемоніальні процеси і т.п. Якраз усі ці розділи, частинки і порції меню дозволили Дмитру Кулебі не просто цікаво, але й оригінально просто і водночас – із захопленням розповісти про перипетії міжнародної ситуації якраз напередодні «великого нашестя» збоку рашистської держави.
Під час презентації своєї вже третьої книжки наймолодший в українській новітній історії міністр закордонних справ України недовго розповідав про свій творчий доробок, оскільки півсотні житомирян, які прийшли 12 грудня до приміщення «Гнатюк-Арт-Центру», прагнули почути від автора книжки чимало відповідей на зливу запитань щодо подій міжнародного життя, яке у нинішній час переживає стан глибокої і давно не баченої кризи. Щонайперше житомирян цікавила тема готовності чи неготовності України до опору рашистам, які восени 2021-го і в січні 2022-го готували вторгнення в Україну по суті на очах всього світу. Повідомлення на полях всіляких Фейсбук-сторінок, сенсації у мережі «Тік –Ток», у Телеграмах, Вайбер-групах і т.д. зводились до того, наче Україну УСІ попереджали, а Володимир Зеленський (Президент України) на це не зважав. За словами Дмитра Кулеби, який відтворив ледь не погодинний потік найважливіших новин у другій половині лютого 2022 року, США, Велика Британія, Австралія та Канада справді орієнтувалися на старт вторгнення росіян в Україну орієнтовно 24 чи 25 лютого 2022-го року. Натомість лідери європейських держав (Франція, Швеція, Італія, Іспанія та ін.) кількаразово запевняли, що порада «хлопці, пора рити окопи», яку надсилали із Вашингтону, є великим перебільшенням. Тому Україна й виявилася не зовсім готовою до вторгнення путінських рашистів. Більше того, навала з трьох сторін (із півночі, сходу та півдня) стала справжньою несподіванкою не лише для політичного керівництва України (Президент, Уряд і Верховна Рада), але й для військових. Дмитро Кулеба, відповідаючи на одне із запитань, яке прозвучало в залі «Гнатюк-Арт –Центру», зауважив, що військова еліта на перших порах вторгнення також не розуміла , наскільки довго Україна може протистояти агресору. Зате західні держави (США, Велика Британія, Канада включно з усіма європейськими державами) мали єдино консолідовану позицію, яка зводилася до того, що Україна, як держава, впаде від ворожих армад за 4, 7 чи то навіть за 14 днів. Але українці і Україна вистояли.
Вже за два місяці після початку вторгнення підрозділи ЗСУ, добровольчі формування і загони територіальної оборони розпочали зачистку Київщини, Чернігівщини, Харківщини, Сумщини від колон та підрозділів путінського воїнства. Дуже цікавим порівнянням і висновком від Дмитра Кулеби запам’ятався той епізод, де житомирський гість розповідав про спалення та руйнування Києва, як центру і найвпливовішого міста Русі-України у 1169 році. Тоді Київ так і не отямився від пожеж та руїн і вже не відігравав такої важливої ролі вожака руських князівств, як це було раніше. Пізніше московська сволота неодноразово застосовувала прийом, винайдений вбивцею і палієм Андрієм Боголюбським, аби руйнувати столицю Української держави. Точно таким чином дощенту було зруйновано і спалено у 1709 році столицю Гетьманщини (назва української держави у 1657 – 1764 роках) місто Батурин, коли москальський воєвода і головоріз Мєньшиков знищив жителів столиці гетьманської держави. У 1918 році подібний трюк зі спалюванням, руйнуванням Києва повторила орда червоних матросів та «рабочіх пітєра», які, після захоплення Києва наприкінці січня 1918 року, звіряче поглумилися над п’ятьма тисячами киян, яких знищували за підозрою у прихильності до «мазепинської» Української Центральної ради. Так от, весною 2022-го кремлівський фюрер, який мріяв повторити акцію Мєньшикова чи вдосконалити різню більшовиків під егідою кривавого полковника Муравйова, не зумів взяти Київ, отримавши нищівного удару від ЗСУ, які щойно ставали на ноги і з кожним днем гнали ворога на його ж територію. Це, за словами Дмитра Кулеби, чи не перший випадок, коли клятий москаль пішов з-під Києва із величезним облизнем. І з того часу наміри «мацковського пуйла» дотиснути Україну, поставити українців перед вибором бути знищеними чи здатися на волю переможця, нітрохи не справдилися. Так, українцям нелегко, наша країна вже заплатила величезну ціну за власну волю та незалежність, але й рашисти сьогодні вже навіть не вірять у те, що «України більше не буде, а «украинский вопрос будет окончательно решён».
Звісно ж, у Дмитра Кулеби неодноразово упродовж його півторагодинного виступу запитували, чим пояснюється той кадровий голод у середовищі українських дипломатів, що призводить до відсутності українських послів та консулів у низці країн світу. Насправді кадрового голоду у міністерстві закордонних справ України немає, хоча Дмитро Кулеба зрештою визнав, що низка кадрових призначень у посольства деяких країн з боку керівництва України ( найпершим чином, Президента України) була вкрай невдалою. Втім, українці у цьому стосунку не є аж занадто унікальними, бо ледь не в кожній країні до 30% послів та консулів призначаються не за об’єктивними характеристиками та професійними здібностями кандидатів, а згідно інших критеріїв, суть яких ніхто й ніколи відкрито не заявляє.
Загалом вечір-зустріч із екс-міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою пройшла у Житомирі навдивовиж швидко, достатньо цікаво і навіть захоплююче. Вона безумовно додала учасникам зустрічі оптимізму і впевненості у тому, що наші захисники зможуть зберегти нашу незалежність, свободу та суверенітет. Все інше ми собі обов’язково збудуємо.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації