У Пулинах попрощалися з відважними Воїнами Сергієм Захарчуком та Володимиром Давидюком.
Біль, сум, сльози – саме таким залишиться 19 січня в пам’яті громади. Цього дня проводжали в останню дорогу наших мужніх захисників, воїнів Збройних Сил України, Героїв Сергія Захарчука та Володимира Давидюка.
Сумним і похмурим видався ранок, неначе розуміючи пекучий біль втрат. Одночасно у двох оселях Пулин родини оплакували своїх рідних. Щоб попрощатися з загиблими та підтримати їхні сім’ї, з квітами до осель Юлії Захарчук та Світлани Давидюк прийшли представники Пулинської селищної ради на чолі з головою Олександром Гаврилюком, друзі, знайомі, односельці, бойові побратими.
Мешканці та приїжджі на вулицях Пулин створили «живі коридори», по яких провели тіла відважних воїнів до Свято-Миколаївської церкви, де двох наших Захисників відспівували одночасно.
Поховали Сергія Захарчука та Володимира Давидюка з усіма військовими почестями на пулинському кладовищі. Державні Прапори, якими вкривали домовини, вручили дружинам Героїв.
Сергій Ігорович Захарчук народився 24 січня 1989 року на Київщині. Коли був іще маленьким, батьки переїхали до Пулин. Тут жив і навчався. Після закінчення школи здобув професійно-технічну освіту. Працював на будівництві.
Як і кожен свідомий громадянин у нелегку для країни годину взяв до рук зброю, аби захищати рідну землю від ненаситного російського окупанта. Гідно виконуючи свій військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі, Сергій Захарчук загинув 30 грудня на Донеччині під час мінометного обстрілу.
Без батьківської любові, осиротілими залишилося троє дітей.
Володимир Миколайович Давидюк родом із Соколова. Там нині проживають його батьки. Відважний Герой пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Воював на Бахмутському напрямку, обороняв Авдіївку. За бездоганну військову службу Володимир Давиюк був нагороджений:
– 6 грудня 2022 року – Грамота від командування 43-го окремого стрілецького батальйону;
– 26 червня 2023 року – нагрудна медаль «Ветеран війни»;
– 27 листопада – почесна відзнака «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Захищаючи територіальну цілісність країни, відважний воїн мав серйозні поранення. Звістка про смерть надійшла 15 січня з Покровського району (Донеччина).
Не дочекалися: живого батька донька, чоловіка – дружина.
Боляче, до щему серця боляче хоронити молодих чоловіків, яким іще було б жити і жити, ростити й виховувати своїх дітей, радіти їх успіхам та досягнення. Розбудовувати нашу державу. Але клята війна забирає їх від нас.
Спогади про захисників Батьківщини вічно мають жити в наших серцях!
Вічна слава і світла пам’ять Героям!
Селищна рада висловлює глибокі співчуття родинам загиблих
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації