19 липня в Україні відзначають День тренера. Тренер — це не просто фахівець зі спорту. Це наставник, який поруч у перемогах і поразках, який веде своїх вихованців дорогою сили, витримки та гідності. Житомирянин Василь Пронтенко — заслужений майстер спорту України, заслужений тренер України, керівник секції гирьового спорту Житомирської професійної школи гирьового спорту та людина, яка понад два десятиліття присвятила себе тренерській справі.
Після закінчення школи, він разом зі своїм братом Костянтином – студенти Житомирського військового інституту, щоб поєднати спорт і військову справу.
З 2004 року почав тренувати, і вже у 2017-му за підготовку висококласних спортсменів отримав звання заслуженого тренера України.
Його вихованці щороку представляють Житомир на чемпіонатах України, Європи і світу. У жовтні цього року троє спортсменів із його секції виступатимуть на чемпіонаті світу в Польщі.
«Тренерська діяльність — це не разова акція. Це постійний, систематичний процес. Ми ростемо разом зі спортсменами, і я завжди поряд», — каже Василь Віталійович.
Головне правило у його роботі: «Робіть, як я, а не робіть, як я скажу». Він завжди тренується разом зі своїми вихованцями: піднімає гирі, біжить та показує приклад.
«Мотивувати можна не словами, а діями. Не стояти осторонь, а бути частиною процесу. Це головне для будь-якого тренера», — переконаний він.
Секція гирьового спорту у Житомирі — це більше, ніж просто спортивна група. Це — справжня команда, або, як каже тренер, «гирьове братство». Тут займаються діти, курсанти, дівчата, ветерани. І якщо раніше жіночий спорт у цьому напрямку був рідкістю, то за ініціативи Василя Віталійовича у секції з’явився окремий дівочий склад. Сьогодні понад 10 його вихованок мають звання майстра спорту України.
Окремий напрямок його роботи — тренування ветеранів війни. Тренер разом із братом Костянтином допомагає їм на волонтерських засадах: розробляє спеціальні програми, враховує стан здоров’я, травми, психологічний стан.
«Мені дуже запам’ятався випадок, коли ветеран з ампутованою ногою захотів тренуватися. Він не просто прийшов — він узяв найтяжчу гирю. Це про силу духу, про сенс життя. І я впевнений, він досягне успіху в спорті, досягне свого», — розповідає тренер.
Усі, хто проходять школу Василя Пронтенка, змінюються. Вони стають не лише сильнішими фізично, а й вчаться дисципліні, відповідальності, вмінню перемагати себе.
«У нас є випускники, які стали лікарями, науковцями, військовими. Це люди, які звикли йти до кінця, бо спорт виховує не лише тіло, а й характер. Дисциплінує», – переконаний Василь Віталійович.
Його принцип — не відбирати «готових» чемпіонів, а допомагати кожному стати кращим. Хтось із вихованців просто виростає сильною, здоровою людиною — і це вже велика перемога. А хтось іде далі: бере участь у міжнародних турнірах, виборює медалі, тренує інших. Та всі — стають частиною великої спортивної родини, в основі якої — взаємоповага, підтримка й натхнення.
Житомирська міська рада
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації