Україна – велика й багатокультурна держава. Настільки велика, що, попри одну державну українську мову, у різних її регіонах говорять по-різному. Якщо ви, наприклад, живете у Полтавській області й вирішили поїхати відпочити у якесь селище на Закарпатті, то спілкуючись з місцевими жителями, ви можете виявити, що не розумієте один одного. При цьому ви усі говорите українською. Вся справа у діалектах (говорі) – різновидах національної мови, які продуктом історичного розвитку різних регіонів держави.
Поговорімо про північне наріччя української мови, а саме про середньополіську говірку, яка поширена на території північних частин сучасних Житомирської, Київської та Рівненської областей.
Поділимось з вами чотирма словами, які під час спілкування можуть використовувати жителі вищезазначеного регіону: бебати, варейка, гаражня та гарбиль. Перед тим як читати далі, зіграймо у маленьку гру: спробуйте відгадати, що означають ці слова. Підказка: головне фото цієї новини вказує на значення одного з цих діалектизмів.
Якщо ви зробили “ставки” на значення цих слів, звірмо ваші варіанти зі “Словником поліських говорів” Панаса Лисенка. Бебати (наголос на перший склад) – це постійно повторювати одне й те саме. Також може використовуватись як синонім до “бубоніти”. Варейка (наголос на другий склад) – це плетена з лози корзина з двома ручками (на фото підказка), але також цей діалектизм використовують, говорячи про великі горщики.
Що ж до слова “гаражня” (наголошений останній склад), то це те саме, що й огорожа. ГарбИль, за словником Лисенка – це крайні частини розпиляної на дошки колоди дерева, але також так можуть називати просто колоду чи велику палицю.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації