Багатьом з нас про китайську мову відомо лише те, що вона надзвичайно складна, існує навіть вислів «китайська грамота», який застосовують для чогось дуже незрозумілого. Проте завдяки стрімкому розвитку Китаю цікавість до мови цієї країни невпинно зростає. Наразі китайською говорять більше мільярда людей на планеті, це одна з офіційних мов ООН, а кількість тих, хто намагається її вивчити, постійно збільшується. Китайській мові присвячено окреме свято, яке відзначається щороку 20 квітня. ООН встановила День китайської мови (Chinese Language Day) у 2010 році з метою вшанування мовного й культурного різноманіття, а також рівності у використанні офіційних мов організації.
Китайська мова входить до складу сино-тибетьської мовної сім’ї та вважається однією з найдавніших на планеті. Історію розвитку китайської мови науковці розділяють на три періоди: древній, середній і сучасний.
Древня китайська, яку ще називають архаїчною, використовувалася в часи правління династії Чжоу й генетично пов’язана з усіма сучасними китайськими діалектами. Саме древньокитайською написана знаменита І-Цзін — Книга змін.
Початком правління династії Суй, 600-ми роками нашої ери, датується китайський словник Цеюнь. Він знаменував наступний період в історії мови — вона ускладнилася, а писемність від різьблення на бронзі набула вигляду таблиць і книг.
Діалекти
Китай — величезна країна, тому сучасна китайська мова відзначається великою кількістю діалектів, які об’єднуються в групи. За різними даними, існує від семи до дванадцяти таких груп діалектів. Фонетично вони настільки різні, що їхні носії не розуміють один одного, проте письмовий варіант є спільним та зрозумілим для всіх китайців.
В XIX столітті виділилося два основних варіанти китайської мови — пекінська та кантонська, крім яких існувало ще більш ніж 50 діалектів. До XX століття мовної єдності в Китаї не було, але в період останніх династій — Мін та Цин державною мовою вважався пекінський діалект. Після проголошення в 1912 році Китайської республіки влада країни вирішила залишити саме цей варіант в якості офіційної мови.
Пекінський діалект — це мова північної та північно-західної частини Китаю, його також називають путунхуа або мандаринським. Остання назва походить від китайських чиновників, яких називали «мандаринами». Цією мовою говорить переважна більшість китайців — 70%, вона є мовою викладання в школах та інших освітніх закладах, це літературна мова сучасного Китаю, і саме цей варіант китайської зазвичай вивчають іноземці.
Спрощена система ієрогліфів
В XX столітті в Китаї почалася програма мовного реформування, яка мала на меті спростити китайську писемність за рахунок зменшення кількості ієрогліфів та елементів у їх написанні, популяризувати по всій країні єдину офіційну мову та впровадити фонетичний алфавіт. Так в 1950-1960-х роках з’явилася друга система ієрогліфів — простіша, ніж класична, яка дозволила підвищити рівень грамотності в країні та використовується в усіх офіційних документах. Традиційну систему ієрогліфів продовжують застосовувати в Тайвані та Гонконзі. Прагнучи зробити китайську зрозумілішою для західного світу, в Китаї створили систему пінь-інь, яка використовує латинський алфавіт, при цьому тональності в ній позначаються надрядковими знаками.
Проте витіснити ієрогліфи ця система не змогла, адже вони по праву вважаються перлиною китайської культури, уособлюють глибину й значення китайської мови, а також свідчать про дивовижну історію китайського народу. Як і ким було вигадано перші ієрогліфи, розповідає древня китайська легенда про Цан Цзе — мудреця й придворного історика Жовтого імператора.
Цей мудрець користувався загальною повагою, бо мав чотири ока та міг розгадати будь-яку таємницю. Якось імператор доручив Цан Цзе придумати новий спосіб ведення документації, бо вузликове письмо вже перестало задовольняти велику імперію, багату на події. Міркуючи над цим завданням, мудрець пішов у гори, де зустрів черепаху. Візерунки ліній на її панцирі зачарували Цан Цзе, він подумав, що можливо в них закладено якусь інформацію. Отже, люди теж могли б передавати інформацію за допомогою подібних символів. Так у Цан Цзе виникла ідея створення піктограм, які відповідають окремим словам. Цим самим було закладено основу китайських ієрогліфів, що дало можливість записувати історичні події та передавати відомості про них наступним поколінням. Подія була настільки значущою, що навіть Небо й Земля були нею вражені, і пішов дощ, але не з водяних крапель, а з зерен проса.
Хоч ніякі артефакти не підтверджують цю легенду, проте найперші знайдені ієрогліфи, вирізьблені на кістках тварин та на мушлях, датуються приблизно XVII століттям до нашої ери. Тому вплив китайської писемності на писемність багатьох країн в східній і південно-східній Азії, зокрема, Кореї, В’єтнаму та Японії, не підлягає сумніву.
110-й день року
До кінця року – 255 днів
Схід сонця 06:53
Сонце в зеніті 13:56
Захід сонця 20:00
Тривалість дня 14:06
Інформація з сайту «DayToday. А що сьогодні?»
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city