Катерина Латій, фахівець із супроводу військовослужбовців та членів їхніх родин:
Історія однієї госпіталізації, яка викрила системні діри в цивільній медицині та змусила мене переглянути роботу з родинами військовослужбовців
Як фахівець із супроводу військовослужбовців та членів їхніх родин, я працюю з кейсами, які висвітлюють реальний стан справ в різних інституціях. Але випадок, із яким до нашої служби звернулася дружина нашого військовослужбовця — Олена (ім’я та прізвище змінені), потребує ширшого суспільного осмислення.
Олена – внутрішньо переміщена особа, мати у багатодітній родині. Її чоловік виконує бойові завдання ще з часів АТО та має статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
Коли її в гострому стані було госпіталізовано до Міського інсультного центру в КП «Лікарня № 1» Житомирської міської ради, вона опинилася у стані повної фізичної незахищеності: біль, виснаження, дезорієнтація.
Але далі відбулися події, які виходять далеко за межі медичної етики.
Старт лікування і підхід
Варто віддати належне: первинне лікування та медичні маніпуляції надавалися вчасно та справно. Проте для уточнення стану лікуючий лікар призначає додаткове обстеження — МРТ головного мозку. Знаючи свої права, пацієнтка звернулася з проханням виписати електронне направлення за Програмою медичних гарантій НСЗУ, адже для стаціонарних хворих усі дослідження покриваються державою. На це прохання лікар відповіла відмовою: «я не можу виписати таке направлення». В «Асклепії» обстеження вартує 6500 грн.
Два дзвінки, які змінили все
Аби з’ясувати цю суто бюрократичну обставину, я, як фахівець із супроводу ветеранів та членів їх сімей, зробила стандартний робочий дзвінок до закладу. Реакція медичного персоналу була миттєвою: фраза «Зараз кожен другий — родич військового» прозвучала безпосередньо в обличчя Олені одразу після моєї розмови з закладом.
Щоб розібратися в ситуації, Олена особисто зателефонувала на Гарячу лінію НСЗУ (16-77). Відповідь фахівців НСЗУ була однозначною: пацієнт у стаціонарі має право на безоплатне МРТ, а якщо в лікарні немає обладнання — заклад зобов’язаний забезпечити обстеження власним коштом.
Дізнавшись про дзвінок на гарячу лінію НСЗУ, у відділенні пацієнтку стали готувати до виписки. Виписку видали формально — без усних роз’яснень щодо стану здоров’я чи рекомендацій: «Там все написано» – сказали Олені. А коли пацієнтка зібрала речі й ішла коридором до виходу з відділення, у спину пролунало: «Пацієнтка Павленко, наша борець за справедливість, нас нарешті покинула!».
«Лікування добровільне»: позиція керівництва
Тут Олена зрозуміла, що мовчати точно не можна і пішла на особистий прийом до директора закладу. Там піднімалися питання не лише щодо її ситуації, а й щодо загального догляду за хворими. Зокрема про випадок у тій самій палаті, коли дезорієнтована пацієнтка, сусідка по палаті Олени, з підозрою на інсульт відмовилася від другої крапельниці, медсестра відповіла «як хочете», а на ранок жінку у важкому стані перевели до реанімації, де вона померла. Позиція керівника закладу була сформульована так: «У медиків важкі умови праці. Розумієте? А лікування у нас добровільне, насильно лікувати не можемо».
Та за законом, відмова пацієнта в гострому неврологічному стані має бути офіційно зафіксована письмово з обов’язковим роз’ясненням наслідків для життя. Та, опустимо «відписки»: хто допоможе просто людині, коли вона буде гостро того потребувати, і, можливо, не усвідомлювати наслідки своїх дій? До речі, у Олени навіть номеру телефону найближчого родича для оформлення первинних документів у відділенні не запитали.
Захист себе та інших: офіційні скарги та результати
Олена прийняла рішення діяти виключно в правовому полі. Щоб захистити себе та всіх інших пацієнтів, які лікуватимуться у цьому закладі після неї.
Вона від свого імені склала та подала офіційні письмові звернення за трьома адресами:
1. Директору КП «Лікарня № 1» Житомирської міської ради.
2. Управлінню охорони здоров’я Житомирської міської ради.
3. Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради
4. Фахівцю соціального супроводу КП «Лікарня № 1».
Офіційна відповідь від Директора КП «Лікарня № 1» надійшла Олені доволі швидко. За результатами службового розслідування закладом зафіксовано:
1. Вину лікаря повністю визнано: підтверджено неповний збір анамнезу (зокрема пільгового статусу), неоформлення електронного направлення на МРТ та ненадання роз’яснень про безоплатні маршрути.
2. Зобов’язання повернути кошти: повернення Олені всіх 6 500 грн у повному обсязі, зазначаючи, що видаткову частину заклад покриє власним коштом за внутрішнім Договором № 467 від28.112026 року, укладеним з ТОВ «Медичний центр Асклепій Плюс».
Після цього з приватної клініки зателефонували Олені з пропозицією повернути лише частину суми — без контрастування.
Запитання, над якими варто замислитися
Для нашої військової частини ця історія стала підставою для масштабної роз’яснювальної роботи серед особового складу. Але цей випадок залишає декілька фундаментальних запитань до системи:
• Скільки пацієнтів у стаціонарах щодня мовчки сплачують за послуги, які мусять бути для них безкоштовними через НСЗУ, просто тому, що не знають своїх прав?
• Чому лікуючий лікар комунального закладу замість видачі е-направлення самостійно скеровує пацієнта до приватної каси?
• Де проходить межа між людяністю, захистом найбільш вразливих категорій та цинізмом?
• Скільки коштує «безкоштовна» медицина для тих, за кого нікому заступитися?
• Чи існує ризик, що після цього прецеденту хворих, яких потрібно скерувати на МРТ не будуть відправляти на це обстеження, бо це є «фінансовим обтяженням на медичний заклад»?
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації