Ще 100 років тому на багатьох вулицях центральної частини Житомира можна було побачити людей рідкісної, але необхідної професії — водовозів. Водовози “заправлялися” живильною рідиною з р. Кам’янки. Вони заїжджали возом у середину русла, відкривали верхній люк дерев’яної діжки і набирали воду.
Щоб наповнити діжку, треба було зачерпнути і вилити близько 200 відер води, тобто дві тонни. Отож, водовози були людьми фізично міцними, натренованими. Потім візки піднімалися Яковлевським провулком (нині — пров. Набережний) вгору, виїжджали на Руднянську вулицю, а далі прямували на Вільську, Прохорівську, Сінну, Іларіонівську та інші вулиці центральної частини Житомира, що знаходились на підвищеннях, і де криниці копати було невигідно та складно.
У візок водовоза була запряжена пара добрих коней, а на самому візку на боці лежала дерев’яна діжка діаметром 60-70 сантиметрів і довжиною до 2,5 метрів з краном у дні. Вода з Кам’янки була абсолютно чистою і ті люди, що жили поруч з річкою, брали воду для пиття безпосередньо з неї.
(Із книги Г. Мокрицького “Водопровід Житомира: 100 років історії”)
Комунальне підприємство “Житомирводоканал”
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації