Всеволод Ілліч Бруховський народився 7 листопада 1890 року в Житомирі, у сім’ї службовця Волинської казенної палати. Його дитинство минало серед мальовничих краєвидів поліського краю, де ліси й болота повнилися співом птахів, шелестом трав і таємничим подихом природи. Саме ця близькість до живого світу з дитячих літ визначала його життєву дорогу — дорогу природознавця, який не здобув спеціальної освіти, але став одним із найглибших знавців волинської фауни.
Вже юнаком Бруховський почав збирати колекції метеликів, птахів і дрібних звірів. Його уважне око й терплячі руки створювали зразки для майбутніх музейних експозицій. Згодом він став співробітником Житомирського краєзнавчого музею, де організував зooлoгічний відділ. Саме завдяки його натхненній праці музей отримав репутацію одного з найцікавіших науково-природничих осередків в Україні.
Бруховський не просто збирав експонати — він прагнув зрозуміти закономірності життя природи. Його особливо цікавили птахи, їхні звички, міграції, гніздування. Він одним із перших на Волині почав практикувати кільцювання птахів — метод, який тоді лише починав поширюватися в Європі. Для цього він замовляв металеві кільця з номерами, що надходили з-за кордону, аби простежувати маршрути перельотів. Його спостереження публікувалися у фахових журналах і здобули визнання серед природознавців.
Окрім наукової діяльності, Всеволод Ілліч займався просвітницькою роботою. Він організовував шкільні гуртки юних натуралістів, проводив екскурсії для дітей, навчав їх любові до птахів, до лісу, до природи рідного краю. Усі, хто мав щастя слухати його лекції, згадували, що в його словах звучала щира поезія, а кожна розповідь про жайворонка чи сову перетворювалася на маленьку казку, сповнену тепла й знань.
Та життя Бруховського не було легким. У буремному 1937 році його, як і багатьох українських інтелігентів, спіткала трагедія сталінських репресій. За безглуздим доносом його звинуватили у «шпигунстві» — через те, що кільця для птахів нібито походили з Німеччини. Він був заарештований органами НКВС і провів кілька місяців під слідством. Попри тортури й допити, Бруховський не зрікся своєї праці, не визнав фальшивих звинувачень. На щастя, через три роки, вже у 1940-му, його звільнили.
Під час німецької окупації Житомира (1941–1943) Бруховський продовжив роботу у музеї. Саме тоді він тимчасово виконував обов’язки директора та завідував зоологічним відділом. У складних умовах війни, під постійною загрозою пограбування або знищення фондів або вивезення їх до Німеччини, він робив усе можливе, аби зберегти музейні колекції. Ризикуючи власним життям, він рятував музейні колекції, частину найцінніших експонатів він сховав у підвалах Преображенського собору — і саме завдяки цьому після війни колекції лишилися неушкодженими.
Після війни Бруховський повернувся до улюбленої справи. Він знову працював у музеї, відновлював знищені колекції, допомагав створювати природоохоронні території та заказники. Його діяльність була тісно пов’язана з Товариством дослідників Волині, членом якого він був.
У 1967 році, вже на схилі віку, Всеволод Ілліч був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора — рідкісною для музейників відзнакою, що засвідчила державне визнання його заслуг. Та найвищою нагородою для нього залишалася любов до рідної землі, яку він зберігав усе життя.
Помер Всеволод Ілліч Бруховський 5 жовтня 1969 року в Житомирі. Його ім’я увічнено на меморіальній дошці на домі де він мешкав, а одна з центральних вулиць Житомира названо на його честь. Проте справжній пам’ятник йому — це живий інтерес до природи, який він зумів передати своїм учням і наступникам.
Його життя було сповнене тихої, але великої мужності — щоденної праці, вірності своєму покликанню, любові до світу живого. Серед численних імен дослідників Волині постать Всеволода Ілліча Бруховського сяє як символ подвижництва, гуманності й невгасимої любові до рідного краю.
Всеволод Ілліч Бруховський — це приклад людини, для якої наука і краєзнавство були не просто професією, а способом життя. Його діяльність у Житомирському краєзнавчому музеї, участь у Товаристві дослідників Волині, відданість природі та людям зробили його однією з найповажніших постатей у науковому та культурному житті Волині XX століття.
Джерело: Колекціонерів та Краєзнавців Житомира
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації