На Житомирщині, схоже, з’явилася нова формула успіху в культурі. Якщо ще вчора багатьом здавалося, що для отримання престижної премії імені Лесі Українки потрібно десятиліттями писати книги, досліджувати спадщину поетеси, створювати вистави чи популяризувати українську культуру, то нині складається враження, що критерії могли суттєво змінитися.
Чергову хвилю обговорень викликало рішення про присудження обласної літературно-мистецької премії імені Лесі Українки начальнику управління культури і туризму Звягельської міської ради Олександру Широкопоясу у номінації, пов’язаній із дослідженням і промоцією творчої спадщини Лесі Українки.
І тут у багатьох виникло закономірне запитання: які саме дослідження? Які наукові праці? Які культурні проєкти загальнообласного чи всеукраїнського масштабу?
Громада має право знати відповідь.
Культура чи чиновницька посада?
У Житомирській області працюють десятки письменників, музейників, викладачів, режисерів, художників, краєзнавців, які роками займаються дослідженням історії Полісся та творчості Лесі Українки.
Часто вони роблять це без високих посад, без службових кабінетів і без політичних прапорів.
Саме тому природно виникає питання: що стало визначальним фактором під час визначення лауреата?
Професійні здобутки? Чи все ж таки адміністративний статус?
Дивні сигнали для суспільства
Особливий резонанс викликає ще одна обставина.
У відкритих джерелах раніше повідомлялося про історію, пов’язану з керуванням автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, після чого судом застосовувалося передбачене законом адміністративне покарання.
І тут суспільство має повне право поставити просте питання.
Чи саме такі біографічні сторінки сьогодні не заважають отримувати найвищі культурні відзнаки області?
Бо тоді складається доволі дивна картина.
Можливо, алкоголь за кермом — це вже новий метод популяризації української культури?
Звісно, це сарказм.
Але саме до таких висновків підштовхують подібні кадрові та нагородні рішення.
Премія Лесі Українки — не чиновницький бонус
Ім’я Лесі Українки — це символ української культури.
Саме тому будь-яка премія, що носить її ім’я, повинна бути бездоганною не лише юридично, а й морально.
Кожне таке рішення має витримувати найприскіпливішу суспільну перевірку.
Адже лауреат стає прикладом для молоді.
І якщо молодим митцям здаватиметься, що найкоротший шлях до культурного визнання лежить через чиновницьке крісло, а не через талант і багаторічну працю, це навряд чи стане хорошою новиною для української культури.
І це вже питання не лише до одного лауреата.
Це питання до всієї системи, яка визначає, хто сьогодні є обличчям української культури.
P.S.
І все ж не менш цікаво громаді було б почути й про інші сторінки діяльності чиновника.
Зокрема, про резонансну історію з керуванням автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, за яку його було позбавлено права керування. Чи справді саме такі «досягнення» мають суспільну вагу при оцінці діяльності посадовця — питання, звісно, риторичне.
А щодо тендерів, закупівель, ремонтів та інших управлінських рішень — якщо там копнути там є підстави для перевірки, нехай компетентні органи дадуть свою оцінку.
СБУ, ДБР та прокуратура мають достатньо повноважень, щоб перевірити факти, а не чутки.
Бо премія імені Лесі Українки — це серйозна відзнака. І хотілося б розуміти: її отримують за реальний внесок у культуру чи просто за вдале поєднання посади, депутатського мандата та правильного політичного квитка?
А може, наступним кроком буде премія імені Тараса Шевченка? Чому б і ні — якщо вже культурна кар’єра рухається такими темпами.
Також цікаво, що станом на сьогодні частина повідомлень та офіційних заяв зникла з мережі Інтернет. Але вони залишилися у так званому «кеш».
У відкритому пошуку індексується архівний допис у Facebook-групі, який стосується саме цього випадку:
Facebook-група: «Звягель – наше місто»
Назва допису:
«Заступник міського голови по “культурі” Широкопояс О., культурно їздив за кермом п’яним! Отримав протокол від поліції!»
Пошукова система показує, що цей допис був опублікований приблизно 6 місяців тому. Сам Facebook наразі не дозволив автоматично відкрити сторінку через обмеження доступу, тому повністю переглянути текст не вдалося.
Також в кеш знайдено частину іншого повідомлення:
«Після оприлюднення інформації про затримання посадовця міський голова Звягеля Микола Боровець повідомив про призначення службового розслідування щодо начальника управління культури».
Водночас у відкритому доступі наразі відсутня інформація про офіційні результати цього розслідування чи ухвалені за його підсумками дисциплінарні рішення.
З офіційних джерел також доступна наступна інформація:
09 лютого 2026 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у справі №285/225/26 ухвалив постанову.
Суд визнав ВИННИМ Широкопояса Олександра Юрійовича у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Судом встановлено: 09 січня 2026 року у м. Звягель водій керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження огляду, що відповідно до закону прирівнюється до керування у стані сп’яніння.
У суді Широкопояс вину не визнав, наполягала на порушенні процедури та просив закрити провадження.
Ці доводи суд відхилив.Також є постанова апеляційного суду який постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2026 року залишив без змін.
Цікаво, але не доведено:
У Житомирській області працював суддя Юрій Васильович Широкопояс, який був суддею Новоград-Волинського міського суду, згодом — суддею Житомирського апеляційного суду, а у 2023 році вийшов у відставку.
Це підтверджується рішенням Вищої ради правосуддя.
У відкритих офіційних біографіях, деклараціях, рішеннях судів та інших доступних документах не вказано, що Олександр Широкопояс є його сином. Також не знайдено жодного достовірного джерела, яке б прямо підтверджувало цей родинний зв’язок.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації