Житомирська міська рада виставила на продаж земельну ділянку на Старому бульварі (бульв. Старий, 14-а) — саме там, де роками планували збудувати обіцяний громаді Палац спорту. Стартова (експертна) вартість лоту — ≈14,07 млн грн за 1,0647 га землі в центральній частині міста; заявку на купівлю подав місцевий футбольний клуб «Полісся». Ця новина — не просто економічна операція: це удар по довірі людей, які десятиліттями чекали на спортивну інфраструктуру замість приватної забудови.
Що й де продають — факти
- Ділянка площею 1,0647 га, кадастровий номер 1810136600:03:037:0008, розташована у центральній зоні біля Шодуарівського парку — територія з явним рекреаційним та громадським значенням. Лот виставлено через систему «Прозорро.Продажі».
- У міській документації видно, що на цьому місці у попередні роки планували саме «Будівництво Палацу спорту», для якого ще в 2019-му укладали договір і планували значні кошти (понад сотні мільйонів гривень) з держбюджету та місцевого бюджету. Тож земельна ділянка має історію як проєкт суспільної інфраструктури.
- Переможець торгів має відшкодувати громаді, зокрема, вартість проєктної документації Палацу спорту — 1 793 748 грн та відновну вартість зелених насаджень — 236 396,64 грн. Формально — це «компенсація», але вона не повертає громаді втрачений простір і не гарантує, що тут дійсно постане спортивний об’єкт.
Чому це — проблема (і чому варто обурюватися)
- Приватизація місця громадського значення. Місце, де мав стояти Палац спорту — це не просто земля, а очікування громади: місце для занять дітей, для клубів, для доступного спорту. Продавши ділянку на відкритому аукціоні без жорсткої прив’язки до суспільного призначення, влада ризикує втратити останні можливості для реалізації масштабного проєкту.
- Імітація «відшкодувань» не замінює зобов’язань. Пункт про відшкодування коштів на проєктну документацію — це добре, але це не те саме, що гарантія будівництва Палацу спорту. Виграш на аукціоні дає право власності — і далі все залежатиме від інтересів переможця. Якщо переможець — комерційний забудовник, вкладені 1,8 млн грн легко «переграються» у інших прибутках від забудови.
- Ризик забудови рекреаційної зони біля парку. Ділянка межує зі Шодуарівським парком — і будь-яка забудова змінить ландшафт, навантажить інфраструктуру, зменшить площу зелених насаджень центральної зони. Для міста, яке втрачає парки та простір, це крок у зворотному напрямку.
- Історія обіцянок і невиконаних планів. Палац спорту ще у 2019-2021 роках планували як інвестпроєкт з бюджетними витратами на сотні мільйонів, у тому числі з держбюджету. Що сталося з тими планами — питання до міської влади: чому замість реалізації — продають землю?
Влада каже — «заявка від Полісся», «теги прозорості»
Офіційно міська рада пояснює: земельні торги проводяться за заявкою потенційного покупця (у цьому випадку — ФК «Полісся»), і процедура відбувається через прозору платформу. Також міська влада вказує на компенсаційні зобов’язання переможця щодо відновлення зелених насаджень і виготовлення проєктної документації. Формально — усе в рамках закону. Але формально — і обіцянки про Палац спорту колись теж звучали «у рамках плану».
Що варто вимагати від міської влади (конкретно і терміново)
- Публічні громадські слухання щодо долі ділянки на Старому бульварі — з участю жителів, експертів з урбаністики і спорту. Рішення про продаж місця такого значення не може прийматися «за лаштунками».
- Юридично зобов’язуючі умови аукціону. Якщо ділянку продають під багатофункціональну забудову, у лоті має бути чітка та невідклична умова: обов’язкове будівництво саме Палацу спорту або передача частки земель для громадського користування з правовим забезпеченням (сервітут, охоронні угоди тощо). Без цього — продаж перетворюється на легалізацію сумнівної приватизації.
- Публічний звіт міської влади, де по пунктах буде викладено: чому проект Палацу спорту не реалізований, які кошти було витрачено, які були причини зупинки — і що громада отримає натомість.
- Аудит історії проєкту Палацу спорту. Договір 2019 року, фінансування 2021–2023 — мають бути відкриті документи, щоб зрозуміти, куди поділися кошти і чому проєкт не виконано.
Продаж ділянки на Старому бульварі — це не просто чергова земельна операція. Це тест на прозорість міської влади і на її здатність захищати інтереси громади. Якщо нашою відповіддю на роки очікувань має стати продаж «під приватизацію», то питання до влади — пряме: хто і за що відповість перед жителями Житомира?
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації