У вестибюлі КНП «Обласний медичний центр реабілітації» Житомирської обласної ради, куди ми завітали з метою пересвідчитися, яким чином проходить лікування та реабілітація воїнів ЗСУ, було людно, але незвично тихо. Відчувалося, що кожен із ветеранів, яким довелося пройти через шпитальне ліжко, через операційну чи реанімаційну палату, тепер пізнав «свій маневр» у приміщенні справді затишного медичного закладу.
Ми збиралися звернутися за допомогою у написанні нашого матеріалу до керівника Центру О.М.Данищука, однак якраз у цей момент хтось із військових, замітивши нашу невпевненість, запитав: «А ви до кого?» Наша відповідь була простою і короткою: «Нам би побачити, як тут лікують чи проходять реабілітацію». «Тоді вам до Цмокалюка. До Івана Івановича, він на п’ятому поверсі, там побачите»
Знайти Івана Івановича Цмокалюка виявилося дуже просто. Щоправда біля дверей його кабінету нам довелося затриматися і почекати декілька хвилин, бо за дверима у лікаря був хтось із пацієнтів. Зрештою, просимо дозволу і входимо до кабінету завідуючого відділенням реабілітації №2 І.І.Цмокалюка. Іван Іванович виявився ще зовсім молодим чоловіком, хоча міцна статура його постаті робила його трохи старшим. А тим паче- вже завідуючий.. Виявилося, що лікар Іван Цмокалюк працює у Житомирському обласному медичному центрі реабілітації майже п’ять років. Пройшов шлях від лікаря –ортопеда до завідувача відділення. Був час, коли молодому, а за медичними мірками, ще зовсім юному фахівцю, довелося поєднувати працю на посаді лікаря-ортопеда із обов’язками завідуючого відділенням. І якраз тоді Іван Цмокалюк не лише опікувався лікуванням та реабілітацією пацієнтів тоді ще Центру реабілітації та вертебрології, але й активно навчався. Їздив до Естонії, був на стажуванні у Вінниці на базі центру медичної реабілітації та спортивної медицини, де працював під егідою тепер вже знаменитого в Україні професора Сергія Колісника.
Сьогодні увесь здобутий досвід, помножений на раніше отримані фахові знання, Іван Цмокалюк застосовує у своїй щоденній практиці. Один із пацієнтів, який відвідував того дня свого лікаря-реабілітолога, відповідаючи на одне із наших запитань, сказав: «Знаєте, чим він бере? Те, що він детально і уважно тебе вислухає – то раз! Те, що він уважно вивчить усі твої папери, які тобі видавали у госпіталях та лікарнях – то два! Але коли ти потрапляєш у його руки, тебе огортає відчуття спокою і впевненості, що все буде добре».
Ну, а тепер запитуємо у самого лікаря. Себто – у Івана Цмокалюка. Про симптоматику хвороб у його пацієнтів, наскільки часті випадки чи рецидиви тих чи інших «болячок», які супроводжують ветеранів ЗСУ. Іван Іванович каже, що у його практиці трапляється вся гамма хвороб, травматичних ускладнень опорно-рухового апарату чоловіків, які роками не знімають «броніків», які випробовують свій хребет, свої коліна просто гігантськими навантаженнями та кількаденними, дуже виснажливими рейдами. Тому й не витримує організм, «сиплеться» хребет, «летять» кульшові суглоби, виходять із ладу коліна. Все це , виявляється, можна лікувати, дещо протезувати, але процес реабілітації вимагає особливих речей: особливої уваги з боку лікаря, особливого терпіння з боку пацієнта, особливого взаєморозуміння між ними обома. А ще – особливої довіри, яка також виступає фактором чи, можливо й запорукою гарної реабілітації. Всілякі техніки ( кількох видів блокад , мануальної терапії та ін.), якими володіє лікар-реабілітолог, мають бути помножені ще й на його чуйність та співчуття до людей, які пожертвували, як мінімум, своїм здоров’ям заради свободи, волі та щастя інших людей. Хлопці зі спілки «Ветеранський рух Коростенщини», дякуючи після курсу лікування лікарю-ортопеду і реабілітологу Івану Цмокалюку, назвали його «прикладом справжньої медицини з душею». І хоча , як нам вдалося з’ясувати, Івана Івановича Цмокалюка неодноразово нагороджували всілякими нагородами та відзнаками від дуже солідних державних установ (наприклад, відзнака Ради національної безпеки і оборони України), проте ось такі слова вдячності від героїв –захисників неабияк зворушують. «Це насправді так, – каже Іван Цмокалюк, – бо кілька фраз від бувалого і загартованого війною ветерана запам’ятовуються надовго. І вони неабияк надихають, спонукають працювати на совість, аби людині чимось допомогти».
Ось така зустріч із ще зовсім молодим лікарем-реабілітологом І.І.Цмокалюком, яка тривала не більше десяти-п’ятнадцяти хвилин, дала нам чимало поживи для роздумів. Але головне, все ж таки, реакція людей. У нашому випадку –ветеранів ЗСУ, які бачили смерть, біль, горе і біду, як то кажуть, у комбінованому вигляді. Такі люди не будуть кривити душею, а коли відчувають людяність і чуйність, відповідають вдячністю.
Можна лише додати, що керівникові КНП «Обласний центр реабілітації» Олександру Данищуку достатньо мати у штаті хоча б декілька таких лікарів, як Іван Цмокалюк і слава про рівень обслуговування воїнів – захисників у медичному центрі з реабілітації, що знаходиться у районі житомирського Гідропарку, покотиться аж дуже далеко.
Сергій Форест
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації