Варто сказати, що із 17 вересня 1991 року діяла Конституція України (Закон № 1554-ХІІ). Читаючи її сьогодні, бачимо що в багатьох, особливо суто державницьких положеннях, наприклад щодо підзвітності та дійовості Уряду, вона була навіть сильнішою нинішньої.
Також був якісний проект нової Конституції, підготовлений Конституційною комісією Верховної Ради Украйни першого скликання, винесений на публічне всеукраїнське обговорення і доопрацьований після нього. Готовий для розгляду й ухвалення.
А от цікаво – ЧОМУ це все не було взято до уваги?
Натомість було запущено брехливу компанію, що «на Украинє нет Канстітуціі». І під цей шумок було підмінено чинну тоді Конституцію так званим Конституційним договором між Верховною Радою та Президентом України, пам’ятаєте?
А здогадайтесь хто був головним промоутером і відповідальним виконавцем цієї антиукраїнської акції? Як і запуску тези про «відсутність Конституції, про розпуск Парламенту, якщо не погодиться на умови «нової Конституції» (в Росії незадовго перед цим Парламент просто розстріляли, так що досвід був). Хто «накручував» Президента і «работал с абщєствєннастью»?
Правильно! Дмитро Табачник, тоді «Глава Адміністрації Президента» (так він себе назвав і «узаконив» цю назву). Як тепер з’ясувалося, а для уважних людей-завжди було зрозуміло, Дмитро Табачник – зрадник України й агент- резидент ФСБ Росії, куди втік і де переховується зараз. І був він не один. Про Медведчука промовчу.
До того ж, як виявляється зараз, коли розкрито, наприклад, зміст таємного Указу Президента Росії Бориса Єльцина ще 1992 року про те, як Росії повернути назад Україну, Росія руками своєї п’ятої колони і не тільки її, хотіла ще тоді нас пустити Білоруським сценарієм – через «новую Канстітуцію», включно із другою державною(російською) мовою, особливими повноваженнями Криму та іншими російськими забаганками.
Не вдалось завдяки мужній позиції кращої частини депутатів другого скликання Верховної Ради України.
Тоді незалежну Українську державність вдалось відстояти.
І в цьому, думаю головний символ дня, який ми відмічаємо сьогодні.
Автор: Віталій Мельничук
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації