У пологовому КП «Лікарні №1» Житомирської міської ради в цьому році народилося понад 2000 немовлят. До війни ця цифра становила 3500.
Тут створені умови для комфортних та безпечних пологів: облаштовані сучасні пологові зали, зручні палати, можливість присутності партнера та все необхідне обладнання для допомоги матері й дитини.
«На 98 % пологи є партнерськими, — розповідає Світлана Данилюк, завідувачка пологового відділення. — Жінки часто приїздять народжувати з мамами, сестрами чи подругами, через те що багато чоловіків на фронті».
Щодня тут приймають по 5–6 пологів. У пологових залах є столики для реанімації новонароджених: автоматична подача кисню, підігрів, обладнання для первинної реанімаційної допомоги. У залах встановлено кувези (інкубатори) для виходжування малюків, які потребують додаткового спостереження. Під час кожних пологів чергує неонатолог.
У пологовому працює сучасна операційна для кесаревого розтину.
«Операції тривають до 15 хвилин. Чоловік супроводжує жінку до дверей операційної, а після народження акушерка одразу приносить дитинку, кладе її на груди, і так вони проводять дві години. Спинальна анестезія дозволяє нам говорити з жінкою під час операції, підтримувати її», — каже лікарка.
У реанімаційному відділенні перебувають діти з патологіями та вадами розвитку. Зараз тут — маля, підключене до ШВЛ через вроджену пневмонію. Але навіть у таких випадках маму не відокремлюють: вона живе у сусідній палаті, відвідує дитину, годує та проводить із нею якомога більше часу.
У Наіри та Дениса Олійників це друга дитина. «Давно планували. Старшій —14. Вона з нетерпінням чекає на сестричку», — каже Денис.
У перший день повномасштабного вторгнення колектив пологового працював у звичайному режимі: тут приймали пологи, надавали допомогу, зустрічали породіль із Києва та інших регіонів.
У 2025 році тут народили 260 жінок-переселенок та 52 жінки — військовослужбовиці. Поява нового життя під час війни наповнена особливим змістом і вірою у майбутнє.
«Це достойно і героїчно — народжувати зараз. Є жінки, які народжують дітей, коли чоловік загинув або зник безвісти. Це важкі моменти, але й надзвичайно світлі. Бо народження — це про надію», — каже пані Світлана.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації