На Житомирщині спалахнув гучний скандал після поховання 52-річного жителя села Рудня-Базарська Народицької громади Ігоря Матвійчука. За словами місцевих жителів, чоловіка поховали без труни, а його тіло опустили в могилу, поклавши на старі дерев’яні двері. Обурення людей викликало не лише саме поховання, а й ставлення до померлого в останні години його життя.
За інформацією місцевих жителів, чоловік помер 15 липня в лікарні Народичів. Того ж дня тіло доставили до будинку, де він проживав. Односельці стверджують, що до наступного дня воно залишалося просто на подвір’ї, накрите простирадлом, клейонкою та рядюжкою.
Наступного дня Ігоря Матвійчука поховали на місцевому кладовищі поруч із могилами його батьків. За словами очевидців, традиційної труни не було. Тіло загорнули в клейонку та рядюжку, поклали на старі двері й у такому вигляді опустили до могили. Після завершення поховання на хресті навіть не встановили таблички з ім’ям померлого.
Саме ці обставини стали приводом для звернення жителів села до редакції газети «Субота». Люди заявляють, що незалежно від життєвих обставин чи соціального статусу кожна людина має право на гідне прощання та людську повагу після смерті.
Журналісти видання звернулися за коментарями до старости села, родичів покійного, медичних працівників та представників районної військової адміністрації. Як повідомляється, пояснення різних сторін суттєво відрізняються, а відповіді на ключові запитання залишаються суперечливими.
Серед них — чому тіло залишалося на подвір’ї до наступного дня, хто мав організувати поховання, чому не була забезпечена труна та чому на могилі не встановили навіть іменної таблички.
Історія викликала широкий суспільний резонанс, адже йдеться не лише про окремий випадок, а про дотримання елементарної людської гідності. Якщо наведені факти підтвердяться, вони можуть свідчити про серйозні проблеми в організації соціального захисту самотніх людей та поховання громадян, які не мають близьких або належної матеріальної підтримки.
Цей випадок також ставить перед органами місцевої влади низку незручних запитань. Чи існує реальний контроль за організацією поховань людей, які опинилися у складних життєвих обставинах? Хто персонально відповідає за дотримання мінімальних стандартів поваги до померлого? І головне — чи буде проведена службова перевірка, яка дасть відповіді на всі обставини цієї резонансної історії.
Адже право на людську гідність не закінчується зі смертю. Саме ставлення до тих, хто вже не може захистити себе, найкраще демонструє рівень гуманності суспільства та відповідальності державних інституцій.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації