Сьогодні, 9 грудня, виповнилося б 128 років українському поетові, перекладачеві, мовознавцю Борису Тену. Більшу частину життя митець прожив у Житомирі, де написав десятки поетичних рядків, наукових статей, досліджень та створив чималу бібліотеку перекладів українською мовою творів світової класики. За творчість, громадську й церковну діяльність та проукраїнські погляди Борис Тен декілька разів зазнавав переслідувань від тоталітарної системи, упродовж життя двічі був ув’язнений.
За словами завідувачки обласного літературного музею Раїси Долгіх, пам’ять про відомого земляка на Житомирщині зберігають у музеях, його ім’ям названі вулиці, а також заснували обласну літературно-мистецьку премію його імені.
Справжнє ім’я Бориса Тена — Микола Хомичевський, — розповіла Раїса Долгіх. Такий творчий псевдонім поет та перекладач узяв собі за давньогрецькою назвою річки Дніпро за описами Геродота. Поет, письменник, філолог, знавець 11 європейських мов Борис Тен переклав українською мовою твори Арістотеля, Гомера, Гете, Шекспіра, Юліуша Словацького та інших авторів, був викладачем і священнослужителем. У 30-тих роках минулого століття він 6 років перебував у ГУЛАЗі, а з 1941 по 1945 рік — у нацистському полоні.
“У 1929 році розпочався сумнозвісний процес Спілки Визволення України. Миколу Васильовича (Бориса Тена — ред.) уперше заарештували. У подальшому, і про це свідчать документи, він був заарештований не один раз. У 1930 році його звинуватили у керівництві церковною лінією Спілки Визволення України і засудили до 10 років таборів. У потязі, який їхав на Далекий Схід Микола Васильович писав поезію: “І знов минає тиждень, місяць, рік перед лицем одвічної безодні. І з кожним завтра ближче від сьогодні стає до неї наш убогий світ”, — розповіла один із епізодів біографії Бориса Тена Раїса Долгіх.
Раїса Долгіх, Житомир, грудень 2025 року. Суспільне Житомир/Леонід Харшан
За інформацією завідувачки обласного літературного музею, під час Другої світової війни Борис Тен перебував у нацистському концтаборі на території Німеччини.
“Цей період був дуже складний для Миколи Васильовича. Є картка в’язня за номером 282 Миколи Хомичевського. Листівку з краєвидами Лянгенбіляу, фото Миколи Васильовича з учасниками хору табору”, — сказала Раїса Долгіх.
Після завершення Другої світової війни Борис Тен оселився у Житомирі. Тут він працював у місцевому театрі, викладав, писав вірші, перекладав. Житомирський літератор та журналіст Валерій Косенко пригадав, що під час своїх студентських років у Бориса Тена він брав уроки латинської мови.
“Він працював зі мною за синусоїдою. Вчимо матеріал, потім розслаблення. Він якусь кумедну історію або випадок із свого життя розповість. Він мав дуже тонке почуття гумору. Був неабияк мудрою людиною, ерудованою та всебічно обдарованою. Знав багато всього не тільки у галузі літератури, лінгвістики, історії. Мені здається, що він знав про все. Він був також дуже обдарований і музично. За що його переслідували? За те, що був священником, за те, що був щирим українцем, патріотом. Він про це в ті роки, коли я з ним спілкувався, а це було в 70-ті роки минулого століття, намагався не говорити, бо це було небезпечно. У нашому спілкуванні він закладав мені, як і іншим, любов до України, повагу до рідного українського слова”, — розповів Валерій Косенко.
Для вшанування пам’яті Бориса Тена на Житомирщині щороку присуджують літературно-мистецьку премію його імені. Її вручають кожні 3 роки за високохудожні прозові, поетичні твори та переклади, — сказав голова комітету з присудження премії імені Бориса Тена Василь Головецький.
“Багато відомих заслужених та авторитетних письменників і поетів стали лауреатами цієї премії. Назву лише декілька імен, але їх багато. Це — Михайло Пасічник, Юрій Кондратюк, Ніна Талько-Петрук, відомий дитячий письменник з Коростеня Віктор Васильчук, а також нині покійні Михайло Сич та Марія Пономаренко. Ці люди, безумовно, заслуговують на цю премію”, — сказав Василь Головецький.
За словами внучатого племінника Бориса Тена Володимира Чеханюка, у будинку в Житомирі на вулиці, яка з 1989 року носить ім’я Бориса Тена, поет жив останні 30 років.
“У цьому будинку завжди були відчинені двері. Сюди дуже багато людей приходили. Завжди у нашій родині панували такі почуття як любов, взаємопідтримка, привітність. Хотілося, щоб пам’ять про Бориса Тена довго зберігалася не тільки у серцях його родини, а й жителів Житомира, бо Борис Тен — це неймовірно визначна постать для України”, — сказав Володимир Чеханюк.
Раніше Суспільне розповідало, що на Смолянському кладовищі в Житомирі руйнується пам’ятник українському поету-перекладачу та релігієзнавцю Борису Тену (Миколі Хомичевському). Скульптура, встановлена на його могилі, кришиться, у ній з’явилися тріщини та відпадає фарба. Родина поета і місцеві краєзнавці звернулися до міськради із проханням якомога швидше долучитися до реставрації культурної пам’ятки у місті.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації