Незабаром розпочнеться навчальний рік. Для випускників рік не простий через підготовку до національного мультипредметного тесту. У 2024 році 13% учнів не здали цей тест. У дітей багатьох моїх знайомих особливі клопоти виникли з математикою. Відповідно ці діти не змогли вступити у вищі навчальні заклади. Натомість є заклади фахової передвищої освіти. Чомусь досі у суспільстві панує думка, що птушник – це рагуль, хоча я особисто знаю відмінників з дипломами про вищу освіту, які не працюють за спеціальністю. Але поважаю людей, які мають реальні навички у різних галузях. Донька моєї перукарки, маючи 20 років, поїхала влітку працювати на завод у Польщу, ось продовжить навчання в університеті за фахом, з яким не збирається поки пов’язувати своє життя. Донька ще однієї знайомої не вступила цьогоріч в університет і піде працювати у бьюті-індустрію.
Для учнів, які підуть у передвипускні класи, є вибір. Не мучатися з репетиторами у конвульсіях в останньому класі. А от просто зараз взяти і почати вчитися (у школі, поза школою). Думати, ким хочеш стати у майбутньому, навіть якщо ти не підеш на цю роботу. Наполегливість і цілеспрямованість не плутати із самодурством, хоча не всі дорослі розрізняють. Не звинувачувати учителів, що щось не так, адже вони дають базу, а якщо немає власної зацікавленості, бажання, то, звісно, педагоги погані (і такі трапляються, але частіше характеризують так тому, що просто не вчать предмет). Фраза «мені не цікаво» має змінитися на «це потрібно для мого майбутнього». І культ позитивної футурології краще плекається саме у родині. Говоріть про це із дітьми. Не насміхайтеся над їхніми мріями стати астронавтами чи президентами. Для них це сильне бажання, дороговказ працювати над собою. Підкажіть, що для цього треба. А там і математика, і фізика, і англійська, і історія тощо.
Від себе особисто додам, де закохують у науку. Це Державний університет «Житомирська політехніка» та Національний музей космонавтики ім. С. П. Корольова. До речі, у політесі є розкішний інтерактивний музей, спільно з командою університету ми разом переклали книгу для дітей британського автора Джуліана Райса «Білчин хвостик». А в музеї космонавтики є відкриті уроки, які поєднують кілька предметів, а також англійської. Не випадково зупинилася саме на англійській, бо для нашої молоді вона має стати мовою міжнаціонального спілкування. Це й питання національної безпеки, поступу України у всіх сферах. Пластик про здобуту вищу освіту цінний, але ще важливіший внесок кожного українця у розбудову та збереження нашої держави.
Олена Галагуза
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації