У 1977 р. Борису Тену мало виповнитися 80 літ. Ювілей же! Можна було б відзначити його. Однак негласне блокування митця продовжувалося. Адже він не лише мав «заплямовану біографію», а й серед його учнів виявилися дисиденти. Рукопис перекладу «Іліади» роками лежав у видавництві. Не хотіли Борису Тену давати ні Шевченківської премії (про неї взагалі не йшлося), ні премії імені Максима Рильського за перекладацьку діяльність.
Однак у лютому 1977 р. сталася подія, яка змусила радянське чиновництво звернути увагу на митця. До нього в Житомир прибув генеральний консул Польської народної республіки Л. Томашевський і вручив Борису Тену почесну відзнаку «Заслужений для культури польської» за переклади творів польських авторів, передусім Адама Міцкевича й Юліуша Словацького. Про це писали київські видання .
З «народною» Польщею треба було дружити. Тим паче, що це була одна з найбільш бунтівливих республік «соціалістичного табору». Ось і почали звертати увагу на Бориса Тена.
До його 80-річчя з’явилися ювілейні статті в деяких виданнях, відбувся вечір у київському Будинку літераторів. Нарешті в 1978 р. побачила світ перекладена «Іліада». Однак «під ювілей» Борису Тену премію імені Рильського так і не дали.
Щоправда, у вересні 1978 р. дали грамоту президії Верховної ради України. Зрештою, в 1979 р. Президія Спілки письменників України та видавництво «Дніпро» висунули кандидатуру Бориса Тена за переклади «Одіссеї» та «Іліади» на премію імені Максима Рильського.
На цей раз вона вже дісталася йому.
19 березня він був названий як лауреат.
Автор: Петро Кралюк
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації