Борис Тен став відомим передусім завдяки своїм перекладам «Іліади» та «Одіссеї». Це – справедливо. Тому що його переклади Гомерівських поем є зразками високої перекладацької майстерності. Навіть у розвинутих культурах не завжди зустрічаються такого рівня переклади цих творів.
Не можна сказати, що до Бориса Тена не бралися перекладати «Іліаду» й «Одіссею» українською мовою. Ще в ХІХ ст. ці поеми переклав кирило-мефодієць Олександр Навроцький (1823-1892) . На жаль, цей переклад, як і більшість перекладів та творів цього письменника, не побачив світу.
Були й інші неопубліковані українською мовою Гомерівські тексти.
Перший повний переклад «Одіссеї» гекзаметром на українську мову здійснив Петро Ніщинський (1832-1896) . Він також переклав 6 пісень «Іліади». Ці переклади побачили світ.
Деякі частини «Одіссеї» українською мовою переклав мовознавець Олександр Потебня, окремі уривки з обох Гомерових поем – Пантелеймон Куліш. Також фрагменти «Іліади» перекладали Іван Франко та Володимир Самійленко, «Одіссеї» – Леся Українка.
Повний віршований переклад (не гекзаметром) «Іліади» здійснив Степан Руданський (1833-1873). Однак він хибував на «українізаторство», яке не давало можливості скласти адекватне уявлення про оригінал твору.
Переклав «Іліаду» у США (також не гекзаметром) Микола Аркас – син відомого українського композитора й історика Миколи Аркаса-старшого. З ним, до речі, листувався Борис Тен.
Однак у ХХ ст. українці не мали повного гекзаметричного перекладу «Іліади» й «Одіссеї», виконаних на рівні сучасних вимог, відповідно до норм української літературної мови, з огляду на досягнення в галузі текстологічних та історико-літературних досліджень Гомерівського епосу.
Такий переклад взявся зробити Борис Тен. Він, звісно, знав про традиції перекладів Гомерових поем – не лише в Україні, а й у Європі. І в своїх статтях («Нотатки про ритміку гекзаметра», «Біля кастальських джерел», «Гомер на Україні і О. О. Потебня») перекладач, зокрема, аналізував їх.
Борис Тен розумів, що перед ним стоїть непросте завдання, яке вимагає не лише належної кваліфікації, знань, а й значних затрат часу й зусиль. Уже вкінці 40-их років Максим Рильський перемовини з керівництвом Спілки письменників щодо перекладу спадщини Гомера, пропонуючи цю роботу доручити Борису Тену.
Останній, схоже, все ж виявляв певні вагання, звертався за порадою до рідних. Зберігся лист батька перекладача до нього від 24 квітня 1950 р., де той писав таке: «До наміру закопатись в «Іліаду» чи «Одіссею» ставлюся негативно. Чи не час, друже мій, зайнятись визбируванням усіх своїх минулих поетичних праць і видати їх, додавши нових, не гірших за якостями, ніж твори М. Ісаковського? Ти скажеш, запізнилась порада? У відповідь тобі – приклад дідуся Крилова, Чехова та інших, які пізно почали кувати собі славу» .
Дещо дивним може видатися порівняння Бориса Тена з Михайлом Ісаковським (1900-1973). Останній хоча так само займався перекладами (зокрема, перекладав твори Тараса Шевченка українською мовою), але вславився передусім як автор текстів популярних у Радянському Союзі пісень – «Катюша», «Врагі сожглі родную хату», «В лєсу пріфронтовом», «Одинокая гармонь», «Какім ти бил, такім остался», «Ой, цвєтьот каліна…» Батько Бориса Тена вважав, що його син може писати пісенні тексти не згірше Михайла Ісаковського. Можливо… Тим паче, що Борис Тен був музикантом і вмів створювати тексти, які б звучали. Однак існувало одне але… Михайло Ісаковський був для високопоставлених функціонерів своїм. Того його й розкручували. Борис Тен же своїм не був. І тому сумнівно, що на цій стезі він міг уславитись.
Син не послухався батька. І зайнявся перекладом Гомера.
Автор: Петро Кралюк
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації