Петро Кралюк: Борис Тен і Ленін…
У 1970 році нарешті (!) вийшла поетична збірка Бориса Тена «Зоряні сади». Перша і остання – принаймні за його життя. Вийшла, коли автору було вже за сімдесят. Принаймні не найкращий час для поетичного дебюту.
На жаль, Борис Тен не зміг повноцінно реалізувати себе як поет. А поетичний талант у нього був! Щось перед виходом збірки вдалося опублікувати у періодичних виданнях. Хоча в післявоєнний період, оприлюднюючи свої твори, довелося зважати на владну кон’юнктуру. Щось переписувалося зі старих творів. А щось так і лишалося в шухляді.
«Зоряні сади» – збірка «концептуальна». Автор намагався багато сказати про себе. Вже через те на неї варто звернути увагу.
Відкривається вона «атмосферним» і світоглядним віршом «Не лиш тоді життя принадне і щасливе…”, де автор демонструє свій погляд на людське життя. Це погляд старшої людини, якій довелося чимало пережити й «затвердіти».
Показово, що саме такий світоглядний вірш відкриває збірку, а не вірш-паровоз із ідейним твором, як це тоді зазвичай бувало. Є, щоправда, й вірш-паровоз. Він – другий. Хоча й видається не дуже ідейним.
«Розмов юнацьких щирість запальна,
Іскристий дотеп, логіка сувора,
Тонкі софізми, гідні Протагора,
І сперечання дружні допізна.
Усього мисль допитує ясна –
І Леніна, й Ціолковського, й Тагора,
І тонуть в димі сизому й простора
Кімната, і дискусія складна» .
Для цензорів та редакторів – це вірш ідейно-пристойний. Адже тут згаданий Ленін. Інша питання – як згаданий. Цензори й редактори цим не переймалися. Не переймалися й «широкі читацькі маси», сприймаючи його поверхово.
У наведеному вірші вождь світового пролетаріату згадується в дещо дивній компанії. Яке відношення мав Ленін до одного із засновників ракетобудування Костянтина Ціолковського, а тим паче до індійського поета Рабіндраната Тагора? Еклектика якась. Але ж це дискусія – ще й у «димі сизому». Чи не стоїть за цими словами прихована іронія?
Але це ще не все. У цій дискусії звучать «тонкі софізми, гідні Протагора». Хто не знає, то софізми – це вміле введення в оману. Борис Тен чудово знав античну культуру й користувався її термінологією. І ось у цій дискусії софізми сусідують із Леніним. Негоже якось.
Зрештою, у наведеному творі Борис Тен міг описати свій юнацький досвід. Звісно, в часи його юності Бориса Тена молоді люди чимало дискутували. І цілком природно, що в цих дискусіях згадувався Ленін. Але для тодішніх дискутантів він не був беззаперечним авторитетом, який став для радянських людей. А був одним із багатьох; особа, про яку дискутують, а не підносять на п’єдестал. Таким він і постає у начебто ідейному вірші-паровозі Бориса Тена.
Автор: Петро Кралюк
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації