Але чи не є це відзначення (принаймні в нинішній формі), звиняйте на слові, виявом нашої символічної ущербності?
Так, 22 січня 1919 р. було урочисто проголошено про об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки у Соборну Україну. Цей Акт, безперечно, мав значення – принаймні символічне. Була задекларована єдність українських земель, які донедавна знаходилися в складі двох імперій – Російської та Австро-Угорської. Інша річ, що трохи більше, ніж через рік, цей Акт буде денонсовано – через політику Симона Петлюри, який пішов на угоду з Польщею й погодився віддати західноукраїнські землі (Галичину й Волинь) полякам.

У 1990 р. завдяки керівництву Українського Народного Руху, зокрема уже покійному Михайлу Гориню (якого, до речі, я знав особисто й шанував його) була “реанімована” ця подія. 21 січня того ж року до 71-річчя Акту Злуки УНР і ЗУНР була проведена акція “Українська хвиля”, коли тисячі людей поєднали в “живому ланцюгу” Львів і Київ. Це направду була “вибухова подія”, що передувала повторному (!) проголошенню незалежності України 24 серпня 1991 р.
Поступово “Злука” почала входити в символічний світ українців. Її почали відзначати – з часом все гучніше й гучніше.
Але…
Чомусь “забулося”, що проголошення Акту Злуки в 1919 р. приурочувалося до річниці проголошення Незалежності України 22 січня 1918 р. Це було перше (!) проголошення Незалежності нашої держави.
І цим проголошенням ми мали б гордитися! Бо українці (попри всіляке там таке різне) були другим народом після фінів, який на теренах колишньої Російської імперії проголосив свою Незалежність. Ось фіни святкують свою Незалежність, проголошену 6 грудня 1917 р. (Я теж, до речі, святкую цю подію). Поляки святкують свою Незалежність, проголошену 11 листопада 1918 р. (помітно пізніше, ніж свою проголосили українці!). А ось ми свою Незалежність, проголошену 4-им універсалом УНР, фактично “забули” і практично не відзначаємо. Відзначаємо лише “ерзац” цієї події – Злуку.
А, може, пора перестати таке робити? І святкувати як державне свято перше (!) проголошення незалежності України, приєднавши до цієї події й Злуку. На першому місці все таки має стояти Незалежність. Щодо 24 серпня – то це мало би бути відновлення Незалежності.
До речі, 4-ий Універсал 22 січня 1918 р. проголосив не лише Незалежність України, а й закликав захищати її від російських більшовиків. Схоже, цей заклик не втратив актуальності. Російсько-більшовицька орда й далі суне на Україну – правда, ми чомусь часто зараз цю орду іменуємо фашистською. Більшовизм був страшніше фашизму. Але ми не хочемо (чи боїмося?) це визнавати…
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city


«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації


