21 серпня 2026 року в Олевську на Житомирщині відзначили 85-річчя проголошення Олевської республіки та створення Української повстанської армії «Поліська Січ». До заходів долучилися представники влади, місцевого самоврядування, народні депутати України, військові, історики, громадські діячі та мешканці громади.
Кореспондент Василь Чепік, який побував на місці події, розповів, що головною подією урочистостей стало відкриття скверу імені Тараса Бульби-Боровця на вулиці Свято-Миколаївській в Олевську. Його створили на честь генерал-хорунжого, отамана «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця. Центральним елементом скверу стала стела, присвячена подіям 1941 року, із зображенням українських січовиків та їхнього головного отамана.
Під час відкриття урочисто підняли державний прапор України, виконали державний гімн, хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих воїнів та мирних жителів. Почесні гості виступили з вітальними промовами, прозвучали патріотичні музичні твори.
85-річчя Олевської Республіки. Олевськ, Житомирщина, 21 серпня 2026 року.
Ще одну скульптурну композицію на честь Тараса Бульби-Боровця відкрили на території Олевського професійного ліцею. Саме тут у 1941 році розташовувався штаб «Поліської Січі».
На відкритті скульптурної композиції Тарасу Бульбі-Боровцю. Олевськ, Житомирщина, 21 серпня 2026 року.
Учасники заходу також вшанували пам’ять Героїв Олевської громади — випускників професійного ліцею, які загинули у війні з російськими загарбниками.
Історик, доктор історичних наук, професор кафедри історії України Житомирського державного університету імені Івана Франка Сергій Стельникович наголосив, що проголошена 21 серпня 1941 року Олевська республіка є важливою сторінкою боротьби українців за власну державу.
«Це був той місток, який символічно об’єднав етапи боротьби, починаючи від 1917–1921 років, з майбутніми подіями, фактично з 1991 роком. Власне, вшанування пам’яті Тараса Бульби-Боровця — це і вшанування пам’яті борців різних епох, у першу чергу часів Другої світової війни, які боролися за українську державність у надзвичайно складних умовах», — сказав історик.
За його словами, сквер має стати місцем, яке об’єднуватиме різні покоління.
«Дуже хотілося б, щоб цей сквер перетворився на місце пам’яті, яке об’єднає покоління, де кожен хоч на хвилинку зупиниться і буде усвідомлювати ціну нашої свободи, ціну нашої територіальної цілісності та незалежності», — додав Сергій Стельникович.
Сергій Стельникович. Олевськ, Житомирщина, 21 серпня 2026 року.
Український громадський діяч, правозахисник та учасник російсько-української війни Микола Ляхович розповів, що виріс у родині, де пам’ятали учасників національно-визвольних змагань XX століття. З юності він почав досліджувати цю історію.
«Коли я почав говорити з ветеранами УПА, звернув увагу, що вони всі говорили з великим пієтетом про перше УПА “Поліська Січ” і про Бульбу-Боровця. З того часу я почав вивчати і пропагувати історію Січі», — розповів Микола Ляхович.
Разом з однодумцями він організував громадянську ініціативу «Поліська Січ», створив однойменний сайт, поширював книжки та інформацію про діяльність українських січовиків.
За його словами, за останні роки ставлення до історії «Поліської Січі» та національно-визвольного руху в Олевську змінилося.
«Коли я брав участь у відкритті пам’ятного знаку до 70-річчя УПА у 2011 році, тут нічого не було про національно-визвольні змагання, все радянське було… А тут раз — і воно вже стає українське», — сказав Микола Ляхович.
Він також наголосив, що такі місця пам’яті мають об’єднувати українців незалежно від політичних поглядів.
Микола Ляхович. Олевськ, Житомирщина, 21 серпня 2026 року
«Мій дід, Аркадій Волощук, був настоятелем храму в Олевську під час Олевської республіки, а бабуся, Ольга Волощук — дружина Михайла Симоновича, який був духовним наставником УПА “Поліська Січ” – розповів Назарій.
На бандурі Назарій Волощук виконав пісню на слова Семена Лантуха із книжки Тараса Бульби-Боровця «Армія без держави».
Назарій Волощук на відкритті стели до 85-річчя Олевської Республіки. Олевськ, Житомирщина, 21 серпня 2026 року.
Дослідниця історії України та голова Березнівської організації Конгресу української інтелігенції Алла Куц розповіла Суспільному, що Олевщина стала для неї другою Батьківщиною. Вона приїжджає сюди з 1996 року. За словами Алли Куц, саме тоді керівник Рівненської обласної організації Конгресу української інтелігенції, історик Йосип Пацула запропонував їй досліджувати національно-визвольний рух під проводом Тараса Бульби-Боровця та історію Олевської республіки.
«З того часу я часто сюди приїжджала. Завдяки тому, що і ми підтримували Бульбу-Боровця, і тут його підтримували, ми поріднилися. Житомирщина і Рівненщина стали близькими. Нас поріднив Тарас Бульба-Боровець — легендарна особистість, поліський отаман. Хай він поріднить усіх патріотів, усіх українців», — сказала Алла Куц.
Алла Куц та Сергій Хільчук, члени осередку Конгресу української інтелігенції із міста Березне. Олевськ, Житомирщина, 21 серпня 2026 року.
На урочистості приїхав і волонтер Нік із Великої Британії. За його словами, це його 26-й візит в Україну. В Олевську він побував уперше й саме тут дізнався про історію Олевської республіки.
«Дуже важливо зберігати в пам’яті й відтворювати минуле. Не забувати його, тому що нам потрібно всім жити і пам’ятати його. Я свідомо підтримую Україну з 2022 року. Коли мене питають, яке у мене хобі, я кажу: “Моє хобі — це Україна”. Я себе присвячую Україні. І я буду завжди підтримувати та стояти з Україною доти, доки ви зберігатимете свою свободу», — сказав волонтер.
Волонтер Нік із Великої Британії. Олевськ, Житомирщина, 21 серпня 2026 року.
З Рівненщини на захід приїхала Лариса Симонович. Її родинна історія також пов’язана з Олевськом та Тарасом Бульбою-Боровцем.
«Мене з Олевськом пов’язує багато чого. Мій дід Михайло Симонович був капеланом УПА “Поліська Січ”, а його рідний брат Борис Симонович — першим головою управи. Тобто один дід був правою рукою Бульби-Боровця — у духовному житті, а інший — у державотворенні», — розповіла Лариса Симонович.
За її словами, Тарас Бульба-Боровець був парафіянином її діда Михайла Симоновича. Разом вони побудували церкву в Карпилівці та підтримували дружні стосунки родинами.
Борис Симонович, за словами Лариси Симонович, був господарем, який сам викорчував шість гектарів лісу та створив там зразкове господарство.
«Тарас Бульба-Боровець сказав йому: “Якщо ви таку господу змогли побудувати, то ви зможете керувати і більшим”, — згадала Лариса Симонович.
Лариса Симонович – онука керманичів Олевської Республіки. Олевськ, Житомирщина, 21 серпня 2026 року.
Участь у заходах в Олевську представників різних поколінь та регіонів України, за словами організаторів, має на меті не лише вшанувати події 1941 року, а й нагадати про тяглість українського державотворення та ціну боротьби за незалежність.
«Пам’ятаємо минуле. Боремося за майбутнє».
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації