У листопаді 2024 р., разом із Сергієм Дехтяренко відвідали селище Миропіль (Рис. 1). Основна мета обстеження території історичного населеного пункту, підбір і обстеження цікавих з туристичної точки зору об’єктів.
Звичайно відвідали й місцевий історико-краєзнавчий музей, розташований у будівлі колишньої школи за адресою: вул. Центральна, 42 (Рис. Рис. 2-3). Привернуло увагу те, що в одному із залів музею (ліворуч від центрального входу) зберігається невеличка колекція однотипних зразків старої черепиці (Рис. 4). Цікава вона тим, що на її тильній стороні збереглися написи і клеймо товаровиробника (Рис. 5).
Черепиця прямокутної форми, виготовлена із глини світло-коричневого кольору. З тильної сторони, зверху напис: “Барановка Вол. Губ.”. Праворуч напис: “Карлъ”. В нижній частині напис перевернутий на 180 градусів: “Н. П. Грипари.”.
В нижній частині черепиці, праворуч, у квадратному картуші, зображення у вигляді голови круторогого барану (Рис. Рис. 6-8).
Виходячи із цього зразка можна припустити, що в містечку Баранівка Новоград-Волинського повіту, очевидно, було підприємство, на якому виготовляли черепицю. А напис “Карлъ”, нанесений не випадково. Цілком можливо, управляючим на цьому виробництві або співвласником його був Карл Петрович Грипари – брат засновника загальновідомого Баранівського порцелянового заводу, купця 1-ї гільдії, Миколая Петровича Грипари.
Однак, в багатьох довідниках фабрик і заводів колишньої Російської імперії за 1894 – 1914 рр. будь-яка інформація про виробництво черепиці у Баранівці відсутня.
Хоча, дослідник колекційної порцеляни Георгій Браіловський, який досліджував діяльність М.П. Грипари зазначав, що сімейство Грипари, крім порцелянового заводу володіло лісопильними заводами, скляним заводом, фабрикою гнутих меблів, медоварнями, водяним млином, дрібними торговими лавками і, що цікаво, гончарно-черепичним заводом [Браиловский, 2012, с. 96].
На жаль, поки що не вдалося відшукати інформацію, коли було засновано і де розташовувався цей завод, скільки на ньому працювало людей, яку саме продукцію випускав тощо.
Цікаві зразки аналогічної за формою і технікою виготовлення черепиці, у тому числі з клеймами, але інших виробників, зберігаються в музеї історії народних ремесел “Ремісничий двірˮ в м. Житомирі. Там же є спеціальний механізм, за допомогою якого виготовляли черепицю. Про них у наступних публікаціях.
Пошуки та збір старої цегли і черепиці на теренах Житомирщини тривають.
ЛІТЕРАТУРА
Браиловский Г. Последний хозяин Барановки // Антиквар. – К., 2012. – № 6 (июнь). – С. 94 – 108.
Старший науковий співробітник відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександр Тарабукін
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації