Ось ми знову повертаємось до Романова. Цього разу з метою ознайомитися з його старожитностями і різними цікавинками.
Група співробітників Житомирського обласного краєзнавчого музею та відомих краєзнавців Житомира, в рамках роботи фестивалю української культури “Етновир на Виспі”, здійснили невеличку подорож околицями Романова. У цій подорожі нас люб’язно супроводжував відомий романівський ентузіаст, блогер, гід і краєзнавець Роман Лотиш, за що ми йому дуже вдячні. Завдяки йому ми мали змогу не тільки відвідати надзвичайно цікаві місця, але й попередньо оглянути і вивчити різноманітні об’єкти (Рис. 1).
1. ОСТРІВ. На початку ми відвідали місце, в урочищі “Виспаˮ, де знаходиться знаменитий острів (Рис. 1,1). В плані майже круглої форми, розмірами 100-112 х 100-105 м, площею близько 1,17 га (Рис. 2). Ян Дуклан Охотський згадував, що острів розташовувався навпроти палацу та з’єднувався з берегом за допомогою порому. Сам же острів було розбито
на клумби і засаджено квітами. Від центру до краю берегів рівними смужками розходилися алеї. Тут же по периметру острова, на п’єдесталах, було встановлено 30 статуй міфологічних богів з білого мармуру (Рис. Рис. 3-4) [Разсказы, 1874, т. 2, с. 124]. Краєзнавець В. Надводнюк припускав, що на острові колись було збудовано двоповерховий палац, який було знищено в часи громадянської війни (Рис. 5). На тому місці і досить викопують облицювальну плитку та розбитий посуд [Надводнюк, 2007, с. 117-118].
2. ПАЛАЦ. Навпроти, дещо північніше острова, на пологому схилі лівого берега річки, розміщався палац Ілінських (Рис. 1, 2; Рис. 6). Територія займає ділянку з невеличкими відхиленнями, витягнуту вздовж берега річки із південного заходу на північний схід, розмірами орієнтовно 116-130 м х 60-70 м (близько 0,91 га). Нині поверхня розорюється, використовується під городи. З півдня, заходу та сходу, неподалік каналів, проходять ґрунтові польові дороги, місцями покритих лісом або лучною рослинністю. Територія по периметру із східної, західної та північної сторін обмежується каналами, на кінцях яких, що виходили до водоймища, були цегляні містки.
Уявлення про те, як виглядав палац Ілінських у Романові, дає гравюра Карла Грегора Тайберта (1778-1861), примірники різних зразків якої зберігаються в Польщі (Рис. 7). Хоча
Л.О. Дахненко припускає, що цей малюнок вірогідніше міг належати художнику Юзефу Процинському (1810-1890?), з якого у 1854 р. в Парижі граф Ілінський замовив літографії [Дахненко, 2006, с. 21-22].
3. АРКИ. На північ та трохи на північний захід від місця, де орієнтовно стояв палац, неподалік, за 5-20 м на південь від каналу, на поверхні, покритою лучною рослинністю, спостерігаються верхівки щонайменше
чотирьох аркоподібних споруд (Рис. 1, 3).
Перша заглиблена в землю, повністю поросла і практично не помітна на поверхні (Рис. .
Друга арка повністю засипана землею, проглядається лише верхівка, викладена із цегли (Рис. 9).
Третя арка, майже засипана землею. Займає ділянку завдовжки 1,98-2,10 м, завширшки 1,14 м, заввишки 0,65 м (Рис. 10).
Четверта арка, за 9,5-10 м на північний захід від першої. Займає ділянку завдовжки 3,80 м, завширшки 1,17 м, заввишки 1,12 м (Рис. Рис. 11-13). Висота арки над рівнем основи 0,72 м, а в середині 0,23-0,31 м, засипана будівельним сміттям. Із східної сторони, що цікаво, на основі лежить металева балка, з півовальним завершенням і наскрізним отвором по середині, можливо, стяжка (Рис. 14). Арка викладена із цегли коричневого кольору із червонуватим відтінком. Два зразки, в центрі споруди, в плані прямокутної форми, завдовжки 27-27,5 см, завширшки 12-13 см та завтовшки 6-7 см. За параметрами цегла пізнього походження, орієнтовно середини ХІХ – початку ХХ ст. Цілком можливо, цегляні арки зводилися у цій місцевості тоді, коли Романівський маєток з 1844 по 1871 рр. перебував у власності Генріха Ілінського (1792-1871). Відомо, що у 1860-х рр. граф починає робити багаторічний ремонт палацу, покращення садиб та романівського парку. До 1866 р., зокрема, провели велику роботу в парку, розчистили старі і створили нові водоймища, збудували будинок керуючого маєтком [Дахненко, 2006, с. 19, 22-23]. Можливо, саме в той час у цій місцевості з’являються ці цегляні арки. Їх призначення поки що не з’ясовано.
4. КАЛЬВАРІЇ. Штучно створені земляні пагорби, що нагадують давні кургани (Рис. 1,4). До речі, ці насипи, заввишки 4 м позначені на топографічній карті Генерального штабу 1986-1988 рр. (лист М-35-068, масштаб в 1 см 1 км). Насипи розташовані в межах старого парку, орієнтовно за 315-330 м на північний захід від північного краю острова та за 180-198 м на північний захід від краю місцевості, де розташовувався палац. За даними дослідників їх було дві і колись вони мали висоту 15-20 м. Із заходу вони примикали до озера [Надводнюк, 2007, с. 122-123]. Збереглося фото тих насипів 2000-х років, але висота їх значно менша (Рис. 15). І для порівняння світлину, яку було зроблено Р. Лотишем у листопаді 2024 р. (Рис. 16). Під час огляду території встановлено, що насипи, а їх дійсно два, збереглися до сьогодні.
Насип № 1. Знаходиться ближче до лісової дороги. З краю розміщено інформаційний стенд (Рис. Рис. 17-18). Насип завдовжки 26 м, заввишки 3,8-4,1 м. Уявлення про насип дає світлина зроблена Р. Лотишем (Рис. 19). Поверхня покрита чагарниками і деревами, а зверху та по схилам лучною рослинністю. Верхня частина пошкоджена, перерізана навпіл, тут прокладено лінію для мотогонок (Рис. Рис. 20-21).
Насип № 2. За 9-10 м від першого. Завдовжки 17-22 м, заввишки 3,7-4,2 м. Насип складений із піску і суглинку. Поверхня задернована, покрита лучною рослинністю, а схили чагарниками та деревами. У верхній частині майданчик сплощений, тут також прокладено лінію для мотогонок (Рис. Рис. 22-23).
Дослідники стверджують, що на одній із цих кальварій Юзеф Август Ілінський встановив велику, на повний зріст, скульптуру Божої Матері з підписами, де було зазначено повний титул графа та подано перелік орденів, кавалером яких він був. На старій світлині видно, що скульптуру було встановлено на п’єдесталі, на якому, напевно, й були розміщені написи (Рис. 24). За даними П. Сурікова скульптура була двометрової висоти [Суриков, 1998, с. 279]. На другій кальварії, що знаходилася поруч, було встановлено альтанку [Кондратюк, 2010, с. 40]. На сьогодні на них немає ні скульптури, ні слідів альтанки.
5. ПАМ’ЯТНИЙ ЗНАК. Розташований у лісовому масиві в урочищі “Дубина”, орієнтовно за 500-520 м на північний захід від острова “Виспа”, за 460 м на південний захід від палацу та за 315-325 м на південний захід від кальварій (Рис. 1, 5; Рис. 25).
Пам’ятний знак було встановлено ще при Юзефі Августові Ілінському і був він присвячений пам’яті графа Януша Ілінського, генерала-інспектора польських військ, який загинув 26 липня 1792 р. під Маркушевом [Разсказы, 1874, т. 2, с. 124].
Вважають, що він представляв собою видовжений обеліск, заввишки 17,2 м, який завершувався гранітним щитом та хрестом, на чотирьох кутах було розміщено чотири польські орли, а знизу чотири таблички з описом життя та подвигів Януша Ілінського.
За розповідями старожилів його було підірвано у 50-х рр. ХХ ст. працівником міліції заради розваги. Частини цього пам’ятника лежать поруч з “Дубиною” в Романівському парку [Кондратюк, 2010, с. 25]. У 2016 р. члени громадської організації “Молодь Романівщини” відшукали рештки чотирьох брил, які, як вважають були частинами зруйнованого пам’ятника і встановили їх на території парку в урочищі “Дубини” (нині рекреаційний пункт “Дубки”).
З’ясувалося, що кам’яні брили було знайдено в ямі (Рис. 26). Нині представляють собою безсистемне нагромадження гранітних брил у вигляді хрестоподібної фігури (Рис. 27). У нижній частині помітні сліди фундаменту підпрямокутної форми, розмірами 1,23 х 1,13 м, заввишки 2,5-3 см. На ньому стоїть гранітна брила з гранями, квадратної в плані форми, завдовжки 0,89 м, завширшки 0,87 м, заввишки 0,79-0,80 м. З тильної сторони написи впоперек, у стовпчик в три рядки (Рис. 28). Інші брили, що викладені зверху постаменту, грубо оброблені, на поверхні в окремих місцях спостерігаються глибокі круглої форми отвори, які використовували для закладки вибухівки. Тут і виникають певні питання. Пам’ятник із слідами обробки, поверхня переважно нерівна, місцями горбкувата, зроблений неохайно. Сумніваюсь, що пам’ятник на честь графа міг мати такий вигляд.
Дивно, але місце розташування знайденого об’єкту дають підстави сумніватися, що він пов’язаний з пам’ятником графа. Справа в тому, що Ян Дуклан Охотський у своїх спогадах зазначав, що цей пам’ятник розташовувався не в лісі далеко від палацу, а на території англійського саду, який було розбито навколо палацу. В ньому, крім того, розміщалося багато статуй, колон, обелісків та інших прикрас [Разсказы, 1874, т. 2, с. 124]. На літографії ми можемо побачити деякі з них, розташовані ліворуч і праворуч від будівлі палацу (Рис. Рис. 29-30). Якщо вірити, що гранітний пам’ятник нібито підірвали на місці, де він був встановлений. То яким чином він опинився в іншій місцевості, на доволі значній відстані від палацу? Може це щось інше? Відповідей на це та інші питання поки що немає.
6. КРИНИЦЯ. Розташована біля господарської будівлі за 640-650 м на південний захід від західного краю острова “Виспа” і за 140-150 м на південь від краю дубового лісу в урочищі “Дубина” (Рис. 1,6). Територія нині поросла чагарниками, кропивою і будяком (Рис. 31). Свого часу її вичистив Роман Лотиш і маємо можливість побачити як вона виглядала (Рис. Рис. 32-33). Роман припускає, що ця криничка є складовою частиною панського господарського комплексу і, можливо, пов’язана з маєтком Ілінських. На мою ж думку, вона швидше за все пізнього походження. Криничка в плані витягнутої циліндричної та в перетині круглої форми, заввишки 0,75-0,80 м. Внутрішній діаметр 1,35-1,40 м. Діаметр ззовні 1,95-2 м. Викладена із цегли червоного кольору, а поверхня покрита цементною сумішшю.
7. ЗНАХІДКИ З МУЗЕЮ. Цього разу ми також відвідали краєзнавчий музей Романівщини. Поспілкувалися з директором – Юрієм Павловичем Кондратюком, здійснили повторно фотозйомку збірки старої цегли, про що згодом та цікавих знахідок, які походять з території палацу і старовинного парку (Рис. 34). Крім того, зберігач фондів Лідія Семенівна Крупко продемонструвала окремі знахідки з кременю, які були знайдені в центральній та на північній околицях селища Романова (Рис. 35), що зумовлює проведення тут археологічних робіт.
Пошуки тривають.
ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА
Дахненко Л.О. Реліквії Романівського палацу в Житомирському музеї. Путівник по колекції Ілінських-Стецьких – Житомир: Вид-во М.Г. Косенко. 2006. — 32 с.
Кондратюк О.П. Романів та вся Романівщина. Історичні нариси. — Житомир: Вид-во Євенок О.О., 2010. — 216 с.
Надводнюк В.В. Романівщина. Історичний нарис. — Житомир: Полісся, 2007. — 444 с.
Разсказы о польской старине. Записки XVIII века Яна Дуклана Охотского с рукописей, после него оставшихся, переписанные и изданные І. Крашевским. — Том 2. — СПб.: Типография П.П. Меркульева, 1874. — VI, 319 с.
Суриков П. Романів – Дзержинськ: сторінки історії // Кожному мила своя сторона. Частина 2 (краєзнавчі нариси про видатних людей, минуле Житомирщини, обряди і звичаї населення краю) / Упоряд. Л.І. Бондарчук, Л.С. Демченко. — К.: “Аверс”, 1998. — С. 278—280.
Топографічна карта Генерального штабу 1986-1988 рр. (лист М-35-068, масштаб в 1 см 1 км).
Старший науковий співробітник відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександр Тарабукін
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації