Нещодавно я розмістив публікацію “Житомирська цегла у Звягелі”, де були представлені досить цікаві зразки з клеймом на боковій (ложковій) частині цеглин. До сьогодні в Житомирі подібна цегла не зустрічалась.
І ось 28 липня 2025 р., поспішаючи на літературно-музичний вечір до музею В.Г. Короленка, я звернув увагу на старий будинок. Він розташовується на розі вулиць Ольжича і Старовільської, за адресою: вул. Старовільська, 13 (Рис. Рис. 1-2).
Будинок двоповерховий, викладений із цегли, переважно темно-коричневого кольору з червонуватим відтінком. Під другим віконним прорізом лівого крила будинку з боку вулиці Старовільської, я цілком випадково, на ходу, помітив дві цеглини з клеймами на поверхні (Рис. 3). Я був надзвичайно вражений. Невже і мені пощастило наживо побачити зразки житомирської цегли, аналогічні тим, що були знайдені під час реконструкції кінотеатру в м. Звягелі.
Оглянуті цеглини в плані прямокутної форми, вмуровані в стіну будинку, завдовжки 24,5 см, завширшки 12 см, завтовшки 6 см. Трохи далі, біля входу, але вище, зафіксовано частину третьої цеглини з аналогічним клеймом. Клеймо розташоване на боковій (ложковій) частині цеглини, в прямокутному картуші. Написи у два рядки: “НКМП-УРСР / Житомир 2“ (Рис. Рис. 4-5).
Нагадуємо, що абревіатура першого рядка означає “Народний комісаріат місцевої промисловості Української РСР“, який функціонував з вересня 1934 по березень 1946 рр.
Другий рядок, швидше за все, означає “Житомирський цегельний завод № 2”, який орієнтовно виникає у 1920-30-х рр.
На куті будинку між вул. Старовільською і Ольжича, також виявлені цеглини з вдавленими клеймами: “ЖКЗ № І” (Житомирский кирпичный завод № 1). Їх використали під час ремонту, можливо у 1970-х рр., сліди якого добре спостерігаються у цій частині будинку (Рис. 6).
Певний інтерес для допитливих дослідників представляє ц сам будинок, у стінах якого виявлені цеглини з клеймами. Відомо, що упродовж 1943 – 1970-х рр. тут містився Житомирський обласний краєзнавчий музей (Рис. 7). Тут тоді функціонували чотири відділи: геологічний, зоологічний, ботанічний і мистецтв. Пізніше було відкрито відділ “Велика Вітчизняна війна” і організована виставка історії зброї. Тут, до речі, працювали відомі історики і археологи І.С. Винокур та В.О. Місяць [Ланчук, 1995, с. 13-14; Грузська, Маслова, 2010, с. 8].
Згідно рекламних оголошень тодішні назви вулиць і адресація були такими: Старо-Вільська,17, а згодом Менделя, 17 [Радянська Житомирщина, 1946, №№ 150 та 208, с. 4; Радянська Житомирщина, 1947, № 76, с. 4]. Відомо, що перейменування на вул. Менделя відбулося у 1926 р. (а насправді, як довів Г.П. Мокрицький це помилково, повинно було бути Менделе, на честь видатного єврейського письменника Менделе-Мойхер-Сфоріма, який понад 15 років жив і працював у Житомирі) З 1967 р. носила назву Чекістів, а історичну назву їй повернули лише у 1995 р. [Мокрицький, 2007, с. 257].
Пошуки та збір старої цегли на теренах Житомира тривають, про що будемо повідомляти у наступних публікаціях.
ЛІТЕРАТУРА
Грузська Л.П., Маслова Н.І. Житомирський краєзнавчий музей: етапи розвитку та постаті // Краєзнавство та музейна справа в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції // Наукова збірка “Велика Волинь”. Праці Житомирського науково-краєзнавчого Товариства дослідників Волині. – Випуск 44. – Житомир: М. Косенко, 2010. – С. 3 – 10.
Ланчук Н.В. 130 років Житомирському обласному краєзнавчому музею (1865-1995) // Матеріали та тези наукової конференції до 130-річчя Житомирського краєзнавчого музею. – Житомир, 1995. – С. 10 – 14.
Мокрицький Г. Вулиці Житомира (Енциклопедія Житомира. – Кн. 1). – Житомир: Вид-во “Волиньˮ, 2007. – 640 с.
Радянська Житомирщина. – 1946. – 30 липня. – № 150. – С. 4.
Радянська Житомирщина. – 1946. – 20 жовтня. – № 208. – С. 4.
Радянська Житомирщина. – 1947. – 18 квітня. – № 76. – С. 4.
Старший науковий співробітник відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександр Тарабукін
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації