У Житомирі під головуванням Голови комітету з премії Івана Огієнка Павла Мовчана відбулося засідання з вибором лавреатів 2025 року цієї престижної в Україні та за кордоном премії.
У результаті зацікавленого обговорення й правдивого голосування лавреатами визнано:
У галузі «Громадсько-політична та духовна діяльність»:
– о. Роман ГРИЩУК, протоієрей ПЦУ, військовий капелан (селище Глибока на Буковині)
– Іван Заєць, український політик і громадський діяч (Київ).
У галузі науки:
– Григорій ВАСЯНОВИЧ, доктор педагогічних наук, професор (Львів)
– Сергій ПРИСУХІН, доктор філософії, доцент (Київ)
У галузі літератури:
– Дмитро Чистяк, письменник, перекладач, доктор філологічних наук (Київ)
У галузі освіти:
– Микола Васьків, доктор філологічних наук, професор (Київ)
У галузі мистецтва:
– Микола КЛИМОВИЧ, народний художник України, , майстер витинання справжніх мистецьких шедеврів соломкою (м. Овруч на Житомирщині)
Оскільки це не офіційне повідомлення, а моє особисте як члена комітету, дозволю собі невеликий коментар щодо перших двох лавреатів із цього списку достойників. Про інших ще буде нагода сказати похвальні слова.
Донедавна маловідомий поза межами Буковини молодий священник Роман ГРИЩУК за останні два роки став угадуваною знаковою особистістю в соціальних мережах, (зосібно ЮТУБ, Інстаграм, Фейсбук). Дивовижний факт: його мудрі, гостро проникливі до зневірених сердець простих українців, високо патріотичні, розважливі, переконливі звернення збирають направду мільйони (!!!!) переглядів та сотні тисяч відгуків. Йдеться про його чітко окреслену позицію щодо руйнівної діяльности в Україні московської церкви, уперто-відданих «русскому міру» тисяч її священників та й про тих наших, хто тотально збайдужів і розчарувався процесами державотворення в Україні. Завдяки саме його рішучій просвітницькій діяльности православна Буковина, як недавній бастіон «русского міра», все активніше повертається в лоно української, національної за первинною сутністю, церкви. Це Воїн Світла, посланий в Україну духом Великого Митрополита Огієнка-Іларіон. Це його сподвижник, щирий і відданий продовжувач чи не найголовнішої справи патрона цієї премії – не українізації, не декомунізації, а саме – ВІДМОСКОВЛЕННЯ УКРАЇНИ.
Суголосною справі життя Івана Огієнка виглядає й багаторічна та багатогранна діяльність на захисті і ствердженні Української України Івана ЗАЙЦЯ. Особисто завдячую Іванові Олександровичу за сприяння виходу в світ Огієнкового «Брусилова та його околиць» – рукопису, який пролежав у забутті та віднайдений мною в архівних закутках колишніх спецфондів цілих 100 років. І ще 20 років упорядник цього легендарного рукопису безуспішно шукав у високих владних кабінетах небайдужих державників, які би уможливили друк цієї книги-легенди. Не знайшов таких. Але на житейській дорозі трапився Іван Заєць. Ця книга вийшла накладом 2000 примірників.
Достойно є!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації