Два роки поспіль ДП «Рихальське» живе в режимі облоги. Державний орган управління, Фонд державного майна України, не може ні провести повноцінний аудит підприємства, ні захистити його активи від подальшого розкрадання. Замість цього законні керівники отримують переломи кісток, адміністративна будівля береться в облогу важкою технікою, а публічний простір регулярно заповнюється «викриттями» про голодуючих корів і «масові могильники». Ця паралельна реальність не є стихійним обуренням громади. Це ретельно сконструйований механізм, спрямований на єдину просту мету, а саме не дати державі дізнатися, що саме і в яких кількостях зникло з підприємства за попередні роки.
Формально ця історія розпочинається у 2023 році, коли ДП «Рихальське» було передано зі сфери управління Національної академії аграрних наук до Фонду державного майна України. Але фактично вона починається значно раніше, з моменту, коли підприємство перетворилося на джерело стабільного доходу для приватних структур, які навчилися майстерно використовувати державний статус як прикриття для власних схем. Сама по собі ця передача є рутинною адміністративною процедурою, яка відбувалась у тисячах випадків по всій Україні без жодного скандалу. Те, що вона обернулася дворічним протистоянням з поліцією, нападами на посадових осіб та підпалом будівель, є красномовним індикатором масштабів того, що опоненти нового керівництва намагаються приховати.
Рішення не передавати документи
Тодішній директор Сергій Корецький, призначений у 2022 році, зустрів передачу підприємства новому власникові з опором, який важко назвати інакше ніж системним. У жовтні 2024 року ФДМУ звільнив його через невиконання доручень та нарощування заборгованості. Реакція виявилася показовою. Корецький відмовився передати печатку та документи призначеній в.о. директора Ользі Павловій. Коли 22 жовтня 2024 року аудиторська група ФДМУ прибула на підприємство, він фізично заблокував доступ до адміністративних будівель, мотивуючи це «хворобою бухгалтера». Павлова зіткнулась із прямими погрозами фізичної розправи та організованим психологічним тиском з боку натовпу, явно мобілізованого колишнім директором. Важливо розуміти, що мова йшла не про стихійне обурення людей. Це була скоординована акція, покликана зробити роботу нового керівництва фізично неможливою. Не витримавши системного блокування, Павлова відмовилася від посади.
Наступником Павлової ФДМУ призначив В’ячеслава Герасименка. Проти нього була застосована та сама відпрацьована схема. Корецький, оголосивши себе «народним директором», організував блокування в’їздів важкою технікою та підпали шин. Трудовий колектив, підбурений колишнім керівництвом, публічно заявив про відмову виконувати вказівки з Києва. Фактично з моменту свого призначення і аж до осені 2025 року Герасименко був позбавлений можливості виконувати свої обов’язки. Його просто не пускали на територію підприємства, а стан і доля державних активів залишалися невідомими законному органу управління протягом багатьох місяців.
Директор зі зламаним носом
Ситуація неодноразово переходила у відкрите насильство. 14 серпня 2025 року директора Герасименка та його заступника жорстоко побила група осіб, і керівник отримав перелом кісток носа та струс мозку. Це не хуліганство на побутовому ґрунті, це атака на посадову особу державного підприємства, яка виконувала доручення законного органу управління. Лише восени 2025 року вдалося розблокувати адміністративну будівлю та інші приміщення, що нарешті дало законному керівництву можливість розпочати аудит та інвентаризацію.
Але й після цього спроби дестабілізації не припинилися. 1 грудня 2025 року близько п’ятдесяти осіб напали на територію підприємства. Нападники застосовували сльозогінний газ, палиці й молотки, а також кидали «коктейлі Молотова». Звісно ж організація подібної акції в умовах воєнного стану потребує і певного рівня координації, і певного рівня впевненості у власній безкарності.
Результатом усього цього протистояння стала ціла низка кримінальних проваджень. З боку нового керівництва та ФДМУ розслідуються факти привласнення майна та протидії законній господарській діяльності (провадження № 42025062240000023), а також низка інших проваджень групового хуліганства під час нападу 1 грудня (провадження № 12025060530000908). З боку опонентів ініційовано провадження щодо нібито жорстокого поводження з тваринами, безпідставної невиплати заробітної плати та перешкоджання діяльності адвоката. Ця асиметрія показова сама по собі. Одна сторона розслідує майновий злочин і напад, інша переважно генерує процесуальний шум.
Могильник, якого немає
Окремо варто зупинитися на темі «жорстокого поводження з тваринами» та «могильника корів», двох наративах, які активно поширювалися в Telegram і стали особливо резонансними. Спроби розкрутити цю тему розпочалися ще наприкінці 2025 року. 8 грудня було ініційовано кримінальне провадження за відповідною статтею Кримінального кодексу. Однак ця спроба дискредитувати нове керівництво зазнала фіаско. Залучений ветеринарний лікар провів повне обстеження кожної одиниці поголів’я та офіційно підтвердив клінічне здоров’я всіх тварин. Жодних ознак виснаження чи тілесних ушкоджень виявлено не було.
Нові провокації навколо «могильника» з’явилися у квітні 2026 року і стали відповіддю на вручення перших підозр з боку правоохоронних органів колишнім працівникам підприємства. Логіка зрозуміла. Коли суди більше не допомагають, у хід іде медійна завіса.
Адміністрація ДП «Рихальське» в особі в.о. директора Герасименка вже ініціювала окрему заяву до правоохоронних органів за фактом загибелі кількох одиниць великої рогатої худоби. Підприємство зацікавлене у встановленні справжніх причин того, що сталося, і забезпечує повне сприяння слідству. Власне, це єдина позиція, яку може зайняти сторона, якій нема чого приховувати.
Черговою спробою створити штучний резонанс може стати факт декількох трьох корів, який стався 28.04.2026 року. Варто розуміти: у будь-якому великому тваринницькому господарстві природний відхід худоби є неминучим процесом, від якого не застрахована жодна ферма у світі. У даному випадку фахівці попередньо діагностували післяпологові ускладнення — складний фізіологічний стан, що іноді трапляється у ВРХ.
Проте, передбачаючи спроби опонентів перетворити звичайний робочий випадок на чергову «сенсацію» про «мор худоби», адміністрація ДП «Рихальське» спрацювала на випередження.
Керівництво вже офіційно звернулося до Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини з проханням провести фаховий розтин трьох трупів тварин. Це крок максимально відкритого та впевненого у своїй правоті власника: замість того, щоб приховувати факти, підприємство залучає незалежних державних експертів для встановлення істини.
Офіційний висновок ветеринарів стане найкращою відповіддю на будь-які спекуляції, які можуть з’явитися у провокаційних Telegram-каналах найближчими днями.
Схема, яку ми бачимо у випадку ДП «Рихальське», є досить типовою для рейдерських атак на державні підприємства. Спочатку фізичне блокування аудиту, щоб не дати зафіксувати реальний стан активів. Потім штучна процедура банкрутства, яка при слухняному представнику з боку держави могла б легалізувати передачу майна підконтрольному арбітражному керуючому. Коли банкрутство зупинено, у хід іде медійна провокація, покликана створити образ законного керівництва, яке знущається над тваринами і людьми. І на всіх цих рівнях одночасно генерується процесуальний шум у вигляді численних кримінальних проваджень, які відволікають від основного слідства. Що об’єднує всі ці тактики, так це єдина мета зберегти інформаційний вакуум навколо реального стану активів підприємства. Поки держава не знає, що саме і в яких кількостях перебуває на балансі ДП «Рихальське», неможливо встановити справжній масштаб збитків.
Принциповим є також те, що ні ФДМУ, ні нинішнє керівництво не обмежилися пасивним захистом. Діючий директор Герасименко неодноразово доповідав до Фонду держмайна, правоохоронних структур та інших органів державної влади про всі факти системних порушень, силових нападів та відкритого економічного саботажу. Ним було ініційовано скаргу до Генерального прокурора України з вимогою дати належну правову оцінку діям провокаторів. ФДМУ також окремо зверталося до Генеральної прокуратури, МВС та СБУ із вимогами захистити державні інтереси й забезпечити правопорядок на підприємстві. Це не риторика, а документально підтверджена послідовність офіційних звернень, кожне з яких фіксує черговий епізод протистояння. Паралельно підприємство щоразу надавало вичерпні пояснення та докази, спростовуючи провокаційні наративи. Саме така системна документація подій і дозволила поступово сформувати доказову базу, з якою правоохоронні органи нарешті почали активно і послідовно працювати.
Те, що за цією «вуличною демократією» стоять конкретні економічні інтереси, не є припущенням і не є журналістською метафорою. Це задокументований факт, підтверджений матеріалами кримінальних проваджень.. Тож далі обов’язково буде.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city