Російсько-українська війна, яку ми змушені і приречені виграти, бо інакше України не буде, все ж таки продовжується. Мусимо визнавати, що поки на передовій триває боротьба за кожен метр землі, у тилу триває своє життя. Ветерани, які повернулися після демобілізації за віком, а більшість – через поранення, хвороби і травми, знову поринають у вир буденних проблем. Їх багато, бо доводиться зустрічатися із формалізмом, бюрократією, а то й навіть із судовою тяганиною. Ветеранський рух, який начебто підтримує влада, Уряд, адміністрації та депутати всіх рівнів, все ж таки змушений дедалі більше звикати до опори на власні сили, на свою згуртованість і на власну ініціативу. Саме із ініціативи двох ветеранських громадських спілок у Бердичеві цими днями відбувся масштабний тренінг для ветеранів та їх родин. Організаторами заходу стали активісти ГО «Патріотична сила» та «Об’єднання матерів і дружин захисників України», а навчалися ветерани і члени їх сімей основам підприємницької діяльності і навичкам пошуку у процесі становлення підприємця грантової підтримки. Те, що ветерани з їх загартованою волею, звичкою до дисципліни і відповідальності, зможуть досягти певних успіхів у малому бізнесі, засвідчують вже зовсім свіжі і недавні приклади. Фахівці, які беруться за навчання ветеранів у сфері підприємництва, кажуть, що якраз військова дисципліна, вміння приймати рішення у нелегких, іноді –дуже складних ситуаціях – це ті ж самі якості, які потрібні успішному підприємцю і забезпечують бажаний бізнесовий успіх. Ветеранам неважко зрозуміти, що економічний фронт вимагає не меншої відданості, зосередженості і мобілізованості на конкретному завданні, аніж передова.
У ході тренінгового навчання його учасники – бердичівляни вивчали не лише теорію менеджменту, а й конкретні алгоритми отримання фінансування. Основний акцент зробили на тому, як правильно структурувати грантову заявку та уникнути типових помилок при формуванні бюджету.
Чи не найбільшу цікавість учасників навчання у Бердичеві викликали конкретні, вже реалізовані історії успішного підприємництва тими хлопцями, які повернулися з війни і вирішили розпочати невеликий бізнес. Наприклад, Олександр повернувся у 2023-му році додому з мінімальними заощадженнями, які зміг зібрати під час служби до того, як змушений був демобілізуватися. Він почав із маленької кав’ярні на 12 м² — сам варив каву, сам прибирав. Перші клієнти — побратими та місцеві мешканці. Признається, що було дуже важко і кілька разів безнадія підбиралася дуже близько. Але зараз, по суті через три роки, витрачені зусилля і небачена віра в успіх все ж таки дали реальний результат. Ветеран сьогодні масштабував свій бізнес до чотирьох кав’ярень, де запровадив власне обсмажування кави, а головне – допоміг із роботою своїм п’ятьом побратимам. Ще один приклад дещо іншого напрямку, який учасники тренінгу також дослідили , як то кажуть, у деталях. Іван після повернення з війни, не зміг знайти себе у своєму звичному середовищі. Більше того, поїхав з міста у село, де за порадою знайомого фермера почав вирощувати органічні овочі. Спочатку- суто для власних потреб. Виходило непогано і вирішив (також за порадою друзів) продавати овочі через Facebook. Також вийшло і вже за кілька місяців ветеран збудував теплицю, потім – ще і ще. За два роки фермер-підприємець має декілька контрактів із закладами торгівлі, де особливо цінують якість продукції. Власний бренд еко-продуктів потроху, але все впевненіше приносить успіх. Про свій приклад походу у бізнес розповів ветеран Микола, який після низки бойових контузій мав проблеми з адаптацією і постійний стрес. Знадобились навички працювати руками і чоловік навчився самотужки робити меблі з дерева. Перші роботи — для друзів. Далі пощастило в тому, що свою справу зробив Instagram. Зараз Микола має власну майстерню, навчився працювати за проектами дизайнерів, має достатню кількість індивідуальних замовлень.
Безумовно, за всіма розповідями про успішні історії ветеранів-підприємців, ховається важка праця, безліч проблем, які доводиться долати, вирішувати, а буває, що й обходити різноманітними шляхами. Але військовий досвід, вміння переносити виснажливу працю, звичка не здаватися у найважчий момент у наших випадках перетворюються на економічну зброю, яка неабияк допомагає.
На фото, які зроблені під час тренінгу у Бердичеві, ми звернули увагу на очі людей, які бачили все. І сьогодні в цих очах — азарт творення. Тут обговорювали не лише цифри, а й те, як підтримувати тих, хто повертається з полону, як допомагати родинам захисників ставати на ноги.
Підприємництво, малий чи навіть середній бізнес – це також фронт, який вимагає такої ж витримки, відваги і впертості, як і війна. Бо тут буває непростіше, аніж на передку. Але й впевненість у тому, що якраз ветерани можуть і зможуть делегувати зі свого середовища справді успішних підприємців. Які так необхідні нашій країні вже в умовах мирного відродження.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації