У Житомирі 24 серпня до Дня Незалежності України погасили дві поштові марки, які увійшли до блоку «Ми чекаємо», присвяченому українським військовополоненим і зниклим безвісти. Його підготували до 35-річчя Незалежності України Укрпошта спільно з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими.
Про це розповіла директорка з розвитку мережі Центрального дивізіону АТ «Укрпошта» Оксана Шабанова.
За її словами, до блоку увійшли дві поштові марки: «Лелека. Воля» художника Микити Тітова та «Вісниця добра» художника Андрія Єрмоленка.
«Зображення «Лелека. Воля» побудоване навколо одного з найвідоміших українських образів. Лелека летить над жовтим полем, а його крила виконані у кольорах Прапора Надії — символу підтримки військовополонених і зниклих безвісти. Білий колір означає віру в повернення, чорний — невідомість і довге очікування», — сказала Оксана Шабанова.
На другів марці — «Вісниця добра» — рука військовополоненого, яка простягається крізь ґрати до маленької синички. За словами представниці Укрпошти, це про людяність, яку неможливо відібрати, та про надію, яка залишається навіть тоді, коли обмежують свободу.
Марки, присвячені українським військовополоненим і зниклим безвісти і спеціальний поштовий конверт. Житомир, 24 серпня 2026 року.
Ескізи для випуску українці обирали під час відкритого голосування у застосунку «Дія», до якого долучилися майже 329 тисяч людей, розповіла Оксана Шабанова. Вона додала, що загалом на конкурс «Ми чекаємо» надійшло 195 робіт із різних регіонів України, сім із них увійшли до фіналу.
Тираж кожної з двох погашених поштових марок — 360 тисяч примірників. Вже із 24 реалізовуватимуть у всіх відділеннях «Укрпошти». А на центральному відділенні в Житомирі
Також для випуску «Ми чекаємо» створили концерт «Перший день» авторства Олексія Кустовського тиражем 25 тисяч примірників та презентаційну папку тиражем 500 примірників.
Церемонія спецпогашення поштової марки відбувалася біля пам’ятника Івану Огієнку. З-поміж людей, які були на заході, була Наталія Павленко, дружина зниклого безвісти військовослужбовця 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Віталія Павленка. Жінка розповіла, що її чоловік з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист батьківщини. Зник 3 лютого 2023 року на Луганському напрямку.
«Ми дуже сподіваємося на те, що він повернеться, ми його чекаємо», — сказала Наталія.
Наталія Павленко, дружина зниклого безвісти Віталія. Житомир, 24 серпня 2026 року.
На церемонії спецпогашення марок була родина житомирян — ветеран війни, колишній військовополонений Віталій Сєрий і його дружина, сестра зниклого безвісти Ольга Довганюк.
Ольга розповіла, що є координатором об’єднання родин зниклих безвісти і полонених оборонців 63-ї окремої механізованої бригади. Її брат служить в цій бригаді. Він — багатодітних батько, але в квітні 2022 року долучився до війська, сказала жінка. Перебував на східних напрямках, Донецька область, Миколаївщина, Херсонщина, і 25 грудня 2022 року при обороні міста Бахмут він зник безвісти.
«Ми в пошуках консолідуємо зусилля всіх родин, тому що тут важливо не залишатися самому. В нашому об’єднанні вже понад 150 родин, які чекають на повернення рідних додому. І насправді такі акції, як сьогодні, як ті, що ми організовуємо, потрібні, бо важливо нагадувати суспільству, що, на жаль, є ті, хто зник чи в полоні, є багато родин, які щодня живуть в невизначеності. Невизначеність, напевно, одне з найважчих», — сказала Олена.
Ветеран Віталій Сєрий і його дружина, сестра зниклого безвісти, Ольга Довганюк. Житомир, 24 серпня 2026 року.
Віталій Сєрий розповів Суспільному, що на війну пішов у грудні 2022 року. Через пів року в Серебрянському лісі під час виконання бойового завдання отримав два поранення і потрапив до полону.
«Два роки був у полоні, повернувся додому. І я не знав, що міс старший брат загминув на війні. Дякую моїй дружині, яка доклала багато зусиль, щоб я повернувся додому. Те, що вони робили, що нас чекали, воно дало свій результат, я в цьому впевнений. У полоні ми цього не знаємо, там агітація іде з боку ворога, що нас забули. Все, що там є і чим живемо у полоні — це надія, що тебе шукають, чекають і надія на повернення додому», — сказав Віталій.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації