Житомирське обласне національно-культурне товариство німців України «Відергебурт» на цьому тижні продовжило свій потужний (навіть всеукраїнського масштабу) просвітницько-краєзнавчий проект, який розпочав свою ходу ще два роки тому. Так от, 16 квітня 2025 року архівно-документальна виставка «Волинь і Німеччина: мости із минулого в сучасне», яка із гучним успіхом спромоглася заявити про себе не лише у Житомирі, Острозі (Рівненщина), у Пулинах та Романові, поселилася в актовому залі Ємільчинської центральної бібліотеки. Як зазвичай, організатори виставки ( а це члени товариства «Відергебурт» на чолі із його головою Володимиром Піньковським), запропонували мешканцям селища Ємільчине гарну, змістовну і цікаву презентацію.
Під час якої зі вступним ознайомчо-привітальним словом виступив Володимир Піньковський, а потім своїми першими враженнями від виставки, яка займає двадцять два стенди-постери, поділилися представники Ємільчинської громади. Звісно ж, від імені когорти місцевих краєзнавців свої перші враження від виставки «Волинь і Німеччина: мости із минулого в сучасне» висловив директор Ємільчинського народного краєзнавчого музею Володимир Дворецький. Начальник відділу культури та туризму Ємільчинської селищної ради Людмила Жилюк висловила слова подяки очільникам товариства «Відергебурт» за можливість познайомити жителів Ємільчинської громади із великим пластом історично-краєзнавчого матеріалу, позначеним проживанням німців-колоністів на території, яка сьогодні підпорядкована Ємільчинській селищній раді. Слова подяки від імені керівництва Ємільчинської селищної ради на адресу В.В.Піньковського висловила заступник селищного голови Ольга Онищук.



Процес презентації виставки, присвяченій майже столітньому періоду компактного проживання на території Житомирського Полісся німців-колоністів, неабияк пожвавила своїм змістовним виступом мешканка селища Ємільчине Валентина Романчук. Якраз вона, як представниця сімї нащадків німців-колоністів розповіла про спогади її батьків і родичів стосовно життя німецьких поселень вже у 20-30 роки минулого століття. Звісно, це були дуже драматичні часи, коли радянсько-комуністична влада намагалася у різний спосіб загравати із німцями-колоністами, але все завершилося кількома хвилями репресій, виселенням десятків тисяч людей, що й призвело зрештою до зникнення німців на території всього Ємільчинського і ще декількох сусідніх адміністративних районів Житомирської області. Адже багато хто із учасників презентації виставки, яка відтепер упродовж місяця буде демонструватися у читальному залі Ємільчинської бібліотеки, висловив щирі здивування від почутих фактів, згаданих імен та прізвищ, географічних назв із переліку місцевих топонімів. А той факт, що німці ще на початку 30-х років ХХ століття були четвертою за чисельністю національною спільнотою на території Ємільчинського району (вслід за українцями, поляками та євреями) прозвучав як справді сенсаційний. І такі факти, фотографії, карти із місцями розселень німців на Житомирщині, які вміщені на стендах виставки, викликали (і ще очевидно викликатимуть) неабиякий інтерес у відвідувачів.



Слід зауважити, що виставка «Волинь і Німеччина: мости із минулого в сучасність» вже у перший день свого перебування у Ємільчиному стала важливою подією у плині новин місцевого життя. Вже у перший день появи виставки у адміністративному центрі Ємільчинської громади розголос про її відкриття сягнув багатьох довколишніх сіл. А якщо зважити на те, що вже у найближчому виході місцевої, напрочуд популярної серед мешканців Ємільчинської селищної ради газети «Народна трибуна» зявиться детальний звіт і розповідь про змістовну частину виставки, потік її відвідувачів неабияк зросте.
Зрештою є багато причин, факторів і аргументів, аби забуті і ще живі у памяті людей події мають отримати не лише статус відроджених чи реставрованих історичних епізодів, але й стати мостами взаєморозуміння між народами, які свого часу жили, як добрі сусіди, плекаючи свої статки і здобутки працею, найкращими проявами людського співжиття.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city

«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації

