У часи війни слово набуває особливого значення. Поезія стає не просто творчістю, а способом осмислення реальності та внутрішнього опору. Ми поспілкувалися з Вадимом Жалюком — поетом, перекладачем, активним громадським діячем та автором низки резонансних поетичних збірок — про шлях у літературу, виклики сучасності, переклад і поетичну відповідальність.
Вадим Жалюк — постать багатогранна: поет, перекладач, активний учасник громадського життя Житомирщини. Його творчий шлях — це поєднання літературної чутливості, громадянської позиції та глибокого мовного чуття. Освіта в галузі української, німецької мови та публічного адміністрування лише підсилила його здатність рефлексувати над складними процесами сучасності — як на рівні слова, так і дії.
Поетичний доробок Вадима Жалюка налічує кілька помітних збірок, серед яких «Дорослі@діти» (2013), «Коридор Лаала» (2015), «Дощ: дорогою омріяний щоденник» (2017), «2020. Журнал самоізоляції» (2022) та нещодавня «ВЧ. До запитання»(2025). Його поезія — це щоденник сучасності, де війна, особисті переживання, пошук сенсу і пам’ять про майбутнє творять внутрішній світ не тільки автора, а й читача.
Сьогодні він працює над двома новими проєктами — один із них буде подано як приклад соціально значущої літератури до Гаги, інший має назву «Вади і зваби», що, ймовірно, продовжить авторську традицію інтелектуального і водночас емоційного письма.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації