Залишившись без старости, жителі села Іванків намагалися провести громадські обговорення кандидатури. Хотілося жителям мати старосту з їх села, і то логічно, хто ж вболіватиме за жителів села, як не такий самий місцевий мешканець. Турбувало їх це питання не тільки через прозорість процедури і довіру громадян до наступного керівника, а й тому, що попередній староста був з … Житомира.
Але демократія не для жителів Станишівської громади. На прохання жителів села Іванків провести громадське обговорення щодо обрання старости села (тобто нормального демократичного процесу), старосту їм просто призначили з відділу діловодства Станишівської ТГ. Після звільнення Смірської Г.П., жительки Житомира, яка була старостою Іванкова, обов’язки поклали на Любченко Т.П. з Туровця. Знову Іванків — без справжнього старости. Знову без місцевого. Знову без погодження з місцевими мешканцями. Жителям села не просто не дають обрати місцевого, їм не дають його обрати взагалі.
Закон (ст. 38 Конституції) дає Іванківцям право на свого представника. Не дає адміністрація громади. Так все ж таки, чий закон в цій державі вищий?
Після звільнення Смірської Г.П., жительки Житомира, яка була старостою Іванкова, обов’язки поклали на Любченко Т.П. з Туровця. Знову Іванків — без справжнього старости. Закон (ст. 38 Конституції) дає Іванківцям право на свого представника.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації