“Який би один захід із цифрової безбар’єрності ви забезпечили, якби була така можливість? Який цифровий бар’єр ви усунули б?”
“Я впровадив би державний стандарт щодо цифрової безбар’єрності в закладах освіти. Запровадив би асистивні технології та системи екранного зчитування. Адже для людей із порушеннями зору це основа для здобуття освіти й опановування нових навичок… На сьогодні, на жаль, жоден сайт житомирських вишів не адаптований під потреби людей із порушеннями зору”, — зазначає Данило Зелінський, амбасадор із безбар’єрності, голова ГО «Освіта рівних можливостей», вчитель правознавства та громадянської освіти в Салезіянському приватному ліцеї “Всесвіт” м.Житомира.
Цифрова безбар’єрність — одна з панелей круглого столу, який відбувся у Житомирі в межах тижня безбар’єрності.
Впровадження дистанційного навчання, розвиток електронних бібліотек, поява різноманітних онлайн-курсів та державних цифрових сервісів… Цифрові технології розвиваються стрімко, і тепер є можливість навчатися, подавати документи чи отримувати необхідні послуги, не виходячи з дому.
Однак, за словами Данила Зелінського, серйозні виклики на цьому шляху досі існують. І першим із них є безпосередня доступність самих цифрових сервісів. Значна частина вебсайтів та освітніх платформ і сьогодні не відповідає вимогам інклюзивності.
До прикладу, люди з порушеннями зору часто не можуть скористатися програмами екранного озвучення через неправильну структуру сайтів. А люди з порушеннями слуху позбавлені доступу до важливих відеоматеріалів через відсутність субтитрів чи перекладу жестовою мовою.
Тому, як вважає Данило Зелінський, кожен новий цифровий продукт має проходити ретельну перевірку на відповідність стандартам доступності. Так само й на рівні закладів освіти важливо проводити регулярний аудит доступності електронних сервісів, навчальних платформ та освітніх матеріалів, а педагогічні працівники повинні обов’язково володіти принципами цифрової доступності та універсального дизайну в освіті.
Технологічні оновлення, що доступні більшості, для певної частини суспільства, на жаль, залишаються бар’єром.
“Коли ми приходимо в кав’ярню, де меню можна лише просканувати через QR-код, а під рукою немає телефона, — технологія комфорту перетворюється на перешкоду. Це бар’єр для когось. Створюючи зручності для всіх, завжди повинні розуміти: як разом із цим не створити нових незручностей для якоїсь людини”, — наголошує Вікторія Краснопір, директорка департаменту соціальної політики міської ради.
На таких практичних прикладах і були побудовані панелі круглого столу. Тут аналізували тенденції ринку праці в контексті вікової безбар’єрності, а також говорили про важливість залучення до роботи людей старшого віку.
Обговорювали реалізацію проєкту «Рух без бар’єрів», рівний доступ до фінансових послуг, створення зрозумілого простору через інтеграцію тактильних, акустичних та візуальних елементів у контексті фізичної безбар’єрності.
«Безбар’єрність — це коли ти прийдеш додому в будь-який час, навіть уночі, піднімешся до свого помешкання самостійно і без сторонньої допомоги скористаєшся всім необхідним. Зайти в кав’ярню пообідати без сторонньої допомоги… Мати робоче місце, доступну вбиральню, доступні поверхи… Це і є безбар’єрність та наша незалежність. Це мрії… Мрії людей із різними фізичними порушеннями, особливо з важкими», — зазначає експертка з доступності Неля Ковалюк.
Сьогодні — час практичних дій, аби ці мрії — просто жити своїм життям, пити каву, ходити на роботу й повертатися додому без відчуття, що твоя свобода залежить від когось іншого, — ставали реальністю.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації