Ірина Степаненко: 4 березня минає 3 роки з дня руйнування ворожою ракетою Ліцей 25 м. Житомира. ВІДЕО
3 роки руїни замість класів…
3 роки обіцянок замість будівництва.
Пишу як мама пʼятикласниці.
Чесно кажучи, ми вже втомилися чекати обіцяного «найкращого ліцею в Україні».
Але рішуче налаштовані боротися за гідні умови навчання наших дітей.
Сьогодні в обідню перерву батьки зібралися у дворі зруйнованого ліцею (бо ж дистанційка), щоб підписати звернення до можновладців.
Для тих, хто не в темі, скажу, що насьогодні учні зруйнованого ліцею навчаються у двох різних корпусах, які знаходяться в різних частинах міста. Так звана старша школа — при ліцеї 33.
Через пів року навчання дитини у старшій школі можу впевнено сказати, що «тимчасові умови» стали постійними, але визнати їх нормальними — це зрадити свою дитину. Час чесно сказати:
ДІТЯМ БРАКУЄ ЕЛЕМЕНТАРНО КЛАСІВ!
Вони залишилися без школи, належної кількості класів, устаткування і лабораторій, спортзалу та їдальні. Про актову залу ніхто навіть не згадує.
Погодитися, що це нормально — самообман і злочин перед дітьми.
Наш клас навчається за програмою «Інтелект України», яка у 5 класі передбачає по 6 уроків щодня. По факту маємо по 5, а решта предметів винесено на онлайн навчання. Якість такого навчання всі оцінили під час ковіду.
Усі творчі дисципліни, які в умовах війни мали б сприяти зменшенню тривожності у дітей, розвитку їхніх креативних збідностей і талантів, займати руки, розвантажуючи голову, стали джерелом додаткового стресу.
Предмети доставляються 8-10 уроками. Це час, коли більшість дітей мають зайняття в музичних і спортивних школах. Вчителі ідуть назустріч, але вимоги здати готові поробки, малюнки і пісні залишаються незмінними. Найголовніше — діти втрачають живий контакт із вчителями, справжніми фахівцями, які могли б надихати, а перетворилися на контролерів без можливості професійної реалізації.
Фізкультура у дітей у спортзалі через тиждень, але у пʼятницю завжди онлайн. По факту — раз через два, бо спортзал ділять між собою ліцеї 25 і 33. Більше того, він майже пів року був закритий на ремонт.
Під час навчального року.
Як і обіцяна дітям їдальня, яку ремонтують ще з вересня.
Зроблено ремонт шкільного подвірʼя ліцею 33, там викладено нову бруківку.
Ці капітальні ремонти поглинають мільйони гривень, тоді як дітям не забезпечено головного — доступу до якісної освіти. Ми розуміємо, що це видатки з різних бюджетів і вони мають цільове призначення, але це про пріоритети держави! Хтось мусить говорити від імені конкретних дітей, які потребують європейського рівня освіти і належних умов, а не лише розмов на цю тему.
Вже 3 роки нам обіцяють найкращий ліцей в Україні, кращими фахівцями навіть прописано курикулуми, тоді як школа досі в руїнах.
Тому просимо усіх можновладців знайти можливість забезпечити цих дітей хоча б достатньою кількістю класів для офлайн навчання і укомплектувати їх належним чином. Ці діти із батьками в умовах війни обрали Україну, залишилися вірними своєму ліцею. Вони заслуговують на якісну освіту вже сьогодні, бо втрачений час надолужити неможливо.
Р.S. Звернення 5-А класу підтримали батьки й інших класів.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації