У справі про розстріл цивільних автівок під час евакуації з Бучі в березні 2022-го Ірпінський суд на засіданні 17 березня почав допитувати потерпілих. Обвинувачений у справі — оператор бойової машини 104-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії, який брав участь в окупації Київщини Микита Чалов, його судять заочно. За даними слідства, він розстріляв дві цивільні автівки, внаслідок чого було вбито двох дорослих та двох дітей.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного із зали суду.
Першим із потерпілих суд допитав Олександра Чикмарьова: він був за кермом одного з авто, його дружина та двоє синів загинули на місці, Олександр був важко поранений, йому ампутували частину ноги нижче коліна.
Загалом у справі пʼятеро потерпілих: Олександр, його мати Валентина, яка є власницею знищеної під час обстрілу автівки, сусідка Чикмарьових Галина Товкач і її родичка Тетяна, які перебували в другій автівці, що їхала за родиною Чикмарьових, та родичка Галини Юлія, яка є власницею другої автівки. Як повідомив представник потерпілих Олексій Ясюнецький, Валентина та Юлія подали заяву про проведення судового засідання без їхньої участі, оскільки вони є потерпілими лише в частині завдання майнової шкоди.
17 березня встигли допитати лише Чикмарьова, інших присутніх на засіданні потерпілих перенесли на наступне — за браком часу. Далі за планом — розгляд доказів у справі.
Виїзд із Бучі
Спершу Олександру Чикмарьову головуюча суддя у справі Яна Шестопалова запропонувала надати свої свідчення у форматі вільних пояснень, далі — перейти до запитань.
“5 березня 2022 року була розстріляна моя родина. Ми намагалися виїхати на Закарпаття. Поспілкувавшись, ухвалили рішення із сусідами 4 березня виїхати з Бучі на захід України. Зібрали речі, і вранці 5 березня двома автомобілями — я зі своєю родиною і сусіди — виїхали своїм автомобілем у бік Лісової Бучі. Там на нас чекав мій брат”, — розповідає потерпілий.
Як зазначив Чикмарьов, відповідаючи на запитання прокурорки Офісу генерального прокурора Вікторії Цукарєвої, про реальну безпекову ситуацію в Бучі він дізнався вже опісля виїзду. Олександр з родиною не залишав будинок від початку повномасштабного вторгнення, тому не орієнтувався, яка була на той час обстановка, але памʼятає, що “було дуже гучно, ближче й ближче”, тому він з дружиною й ухвалив рішення виїздити. Потім подружжя поговорило із сусідами — Галиною та її чоловіком Олегом. Ті вирішили узяти в свою автівку також сваху та виїздити теж разом із Чикмарьовими.
5 березня Чикмарьов з дружиною Маргаритою і дітьми — 9-річним Матвієм та 4-річним Климом, а також сусіди, вирушили з центральної частини міста Буча, де розташовані їхні будинки. Їхали своєю автівкою Ford C-MAX білого кольору. Чикмарьов стверджує, що жодного маркування чи позначок на авто не було, лише привʼязані до дзеркал світлі смужки тканини, які мали дати зрозуміти, що в автівці перебувають цивільні. Далі Чикмарьови домовилися зустрітися з його рідним братом Віталієм, який теж планував евакуйовуватися. Тож рушили у напрямку Бучанського міського парку та Лісової Бучі.
“Ми мали колоною рухатись на захід України. Виїхали о сьомій ранку, сьомій нуль п’ять десь. Перетнули Варшавську трасу, їхали в бік Бучанського парку і попереду, не доїжджаючи до заводу ЮТЕМ, ліворуч я побачив в провулку БТР, і подалі, метрів за 10, побачив попереду також БТР, який стояв навпроти, за заводом ЮТЕМ”, — пригадує Чикмарьов.
Як уточнив потерпілий на запитання прокурорки, БТР попереду був розташований на відстані приблизно 25-30 метрів. Він стояв у напрямку його смуги руху на вулиці Леха Качинського. Це не була колона — Чикмарьов стверджує, що побачив лише один БТР.
“Мій автомобіль горить”
Чоловік вирішив припаркуватися на узбіччі, сусідка Галина, яка була за кермом автівки позаду, — так само. Щойно машини зупинилися, каже Чикмарьов, почався обстріл. Чикмарьов зрозумів, що пошкоджено акумулятор: його автомобіль почав одразу ж горіти.
“У цей час моя дружина спілкувалась онлайн з моїм рідним братом. Вона доповідала йому, що відбувається, що вона бачить попереду. Почався обстріл. Я поглянув на заднє сидіння: я бачу, що моя дружина і мої діти мертві, і горить мій автомобіль. І відчуваю оніміння лівої ноги. Я спустився, відкрив автомобіль, спустився на землю і поповз до паркової зони і під деревом ліг на землю”, — каже потерпілий.
За його словами, лежав він метрів за 8 від автівки, що горіла. Після цього він чув, як поруч з ним зупинився БТР, постояв хвилин 5-10 і рушив далі. Чикмарьов чув голоси — невідомі переговорювалися між собою російською, утім до нього не наближалися — хоча, швидше за все, його було видно між деревами.
За його спогадами, через певний час до пораненого підійшов невідомий молодий чоловік, приніс шматок тканини з авто Галини і допоміг перевʼязати Олександру ушкоджену ногу. Згодом зʼявилися двоє інших чоловіків — як виявилося, пожежники Бучанської пожежної частини. Вони зупинили автівку, яка проїжджала повз, поклали Олександра на заднє сидіння і доправили до пункту первинної допомоги.
В автомобілі чоловік знепритомнів і прийшов до тями вже в пункті первинної допомоги в Бучі. Після обстрілу потерпілий “бачив, що частина кінцівки тримається на джинсах, це я зрозумів відразу”. Він розповів, що згодом уражену кінцівку довелося ампутувати, також він отримав опіки рук, осколкові поранення правого вуха.
“У Бучанській лікарні я пробув приблизно два тижні після ампутації. А потім була евакуація з Бучі в Київ. І там десь місяць ще”, — згадує Олександр.
Місце в Бучі, де згоріло авто сім’ї Чікмарьових. Cуспільне
“Навіщо це питання?”
На уточнювальне запитання прокурорки, скільки пострілів він почув та з якої зброї вони були здійснені, Чикмарьову відповісти було складно. На його думку, “це був великокаліберний кулемет, який встановлений на БТР”.
“Я так думаю, що одного (пострілу, — ред.) йому було достатньо, бо він поцілив в акумуляторну батарею і частково в мене. Ну, я не памʼятаю”, — сказав Чикмарьов.
Коли суддя уточнила про специфіку звуку пострілу — чи не був він схожий на чергу, як стріляє кулемет, Олександр завагався: “Мабуть, мені так здалося на той час (що постріл був один, — ред.), але я розумію, що це не один був”.
Після влучання автівка почала горіти. Чикмарьов встиг озирнутися на дружину й дітей — і виповз з авто. Прокурорка уточнила, чи памʼятає Чикмарьов, які були тілесні ушкодження у його дружини й дітей, коли він їх побачив. “Може, кров десь була на тілі, якщо пам’ятаєте це?” — “Ні, не пам’ятаю. На жаль, мабуть, або, на щастя, не пам’ятаю”, — відповів Олександр. Коли він уже виповз зі своєї автівки, побачив Олега — чоловіка Галини, який лежав біля авто, що їхало позаду. Двох жінок, які теж були у ньому, не побачив одразу, тому подумав, що вони загинули. Однак пізніше від сина Галини дізнався, що жінки живі.
Також прокурорка запитала у Чикмарьова, коли і що саме стало відомо йому про поховання тіл його дружини та дітей. Олександр почав відповідати, що це зробив “сусід Олег зі своєю знайомою”. За словами потерпілого, “вони на тачці якійсь дістали тіла з автомобіля і привезли до храму (Андрія Первозванного, розташованого в Бучі — ред.) і там захоронили”. Однак уточнювальні запитання на цю тему перервав один із суддів колегії Михайло Одарюк, наголосивши, що потерпілий не був безпосереднім свідком цих подій.
“Прокурор, навіщо це питання? Здається, воно дещо психотравмуюче для потерпілого, тому надалі треба фільтрувати, те, що ви говорите, питаєте”, — звернув увагу Одарюк.
Представник потерпілих уточнив про швидкість, з якою рухалася автівка під час проїзду Бучею, і чи не було якихось різких маневрів, на які могли б відреагувати російські військові.
“Швидкість була мінімальна, тому що ми оглядалися по сторонах, щоб не було ніякої техніки. “Варшавку” швидко переїхали. А так, ну кілометрів 25-30. Якась була тривожність, тому не рухались швидко. Дорога вільна, але оця небезпека, яка панувала в повітрі, і не було бажання так швидко, швидко, швидко. Можливо, так і треба було. Можливо, це все змінило б, ці події. Але що маємо, те маємо”, — сказав він.
Обвинуваченого росіянина Чалова представляє адвокат Андрій Дьяченко від Центру безоплатної вторинної правової допомоги. Він уточнив, чи бачив Чикмарьов на місці Чалова, чи щось чув про нього. Олександр заперечив. Також Дьяченко намагався зʼясувати, чи розумів Чикмарьов, з якого саме виду бойової машини по його авто відкрили вогонь. Потерпілий сказав, що не розуміється на специфіці озброєння: “для мене це БТР”. Також він не міг підтвердити, що по ньому стріляли саме з того БТРа, який він бачив, однак зрозумів, що постріл відбувся з того напрямку, де розміщувалась бойова машина росіян, промаркована літерою V.
Наостанок Дьяченко запитав, як саме розміщувалися люди в машині Чикмарьових, уточнюючи, як саме стався розстріл, якщо Чикмарьов на водійському місці залишився живий. Олександр відповів, що дружина сиділа одразу ж за водієм, діти — поруч на задньому сидінні. А потім додав: “А можна мені питання? До чого це ваше запитання?” — “Захисник уточнює свою позицію, виконує суто свою роботу. У нього немає до вас жодних претензій, чи він погоджується з вашим поясненням, чи ні. Він виконує свою роботу і просто уточнює свої моменти, які йому допомагають виконувати його роботу”, — пояснила суддя Шестопалова.
“Бо якщо не буде ефективного захисту, то потім нам ще скажуть, що Україна не забезпечує ефективну допомогу. Навіть для російського військовослужбовця”, — додав Одарюк.
Цивільні позови
Яна Шестопалова, завершуючи допит, також уточнила, у що був одягнутий Чикмарьов, сидячи за кермом автівки, чи не могло бути це сприйнято російськими військовими як елемент військової форми. Потерпілий відповів, що не памʼятає точно, однак наголосив, що “ніколи не носив щось схоже (на військову форму, — ред.) не купував навіть”. А також суддя уточнила, чи дружина Чикмарьова спілкувалася по телефону з братом чоловіка у той момент, коли стався обстріл, потерпілий підтвердив.
На запитання судді Чикмарьов відповів, що російські військові жодним чином не вказували цивільним на потребу зупинити авто: водій сам вирішив це зробити, адже був занепокоєний, побачивши російську військову техніку. Насамкінець Шестопалова попросила прокоментувати, чому Чикмарьов подав цивільний позов у справі про відшкодування моральної шкоди до Російської Федерації та, зокрема, до обвинуваченого.
“Хочеться справедливості. Просто відповідальності. Держава-агресорка повинна відповісти за свої злодіяння”, — сказав Чикмарьов.
Як розповів у коментарі Суспільному представник потерпілих Олексій Ясюнецький, цивільні позови у цій справі надійшли від кожного потерпілого, але суми різняться. Зокрема від Олександра Чикмарьова позов на відшкодування від РФ становить 1 556 000 євро, така ж сума зазначена і в його позові на адресу Чалова. Галина Товкач, яка втратила чоловіка, подала цивільний позов на 418 000 євро, теж окремо — від РФ та від Чалова.
“Також ми звернулися від імені потерпілих у Європейський суд з прав людини і до МКС в Гаагу. Але ЄСПЛ нікого не судить, він просто констатує порушення Конвенції про захист прав людини, МКС навпаки — засуджує, але знову ж таки там має бути конкретна особа на лаві підсудних”, — розповідає Ясюнецький.
“Як будуть виплачувати (цивільні позови, — ред.)? Теоретично, якщо судові позови будуть задоволені, у нас є, наприклад, взаємна угода про виконання судових рішень — між нами і деякими європейськими країнами, зокрема з Італією точно є. Можливо, якась частина (російських, — ред.) активів буде арештована і через цей правовий механізм буде якась перспектива”, — каже представник.
Що відомо про цю справу
Суспільне розповідало про розстріл родини Чикмарьових у фільмі-розслідуванні “Буча 22” ще у червні 2022 року. У травні 2023-го журналісти редакції розслідувань Суспільного встановили військових з екіпажу бойової машини російського десанту, з якої 5 березня 2022 року, найімовірніше, розстріляли автівку Чикмарьових.
Андрій Медведєв — полонений старший стрілець-розвідник першого батальйону 104-го десантно-штурмового полку, якого звинувачують у фізичному насильстві над цивільними мешканцями Ірпеня під час окупації міста у березні 2022-го, є свідком у справі про вбивство родини Чикмарьових. Саме він назвав імена пʼятьох військових, що причетні до розстрілу.
Вони були у складі БМД-2 з бортовим номером 111, яка очолювала колону і почала обстріл цивільних автомобілів 5 березня у Бучі. Командиром екіпажу 111-ї БМД-2 був старший сержант Олексій Чурін, який живе у Пскові. Відповідно до своєї посадової інструкції, він міг віддати наказ стріляти по цивільних автомобілях. Навідником-оператором, тобто тим, хто виконує вогневу підтримку особового складу, був Микита Чалов, родом з Іркутської області, обвинувачений у справі. Стрільцем-оператором 111-ї БМД, за словами Медведєва, був 35-річний сержант Альфред Якубов. Водієм-механіком — 33-річний Сергій Демідов. Також у складі екіпажу був Володимир Кравець, з яким змогли поспілкуватися журналісти.
27 травня 2023-го Чалову правоохоронці заочно оголосили про підозру за ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 438 Кримінального кодексу України — у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаним з умисним вбивством, вчинене за попередньо змовою групою осіб. Наприкінці 2024-го справу Чалова почав слухати по суті Ірпінський суд.
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING “Правосуддя наживо”.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації