За лаштунками — світло рампи, оплески й ті, хто робить спектакль справжнім. Під ними — інша сцена: бухгалтерські папери, розподіл коштів і тиша, яку намагаються накрити завісою. Останніми тижнями цю завісу рвуть гучні цифри — і прізвища, які не личать до поетики театру.
За даними розміщеного на сайті міськради колективного договору театру, у додатку про порядок преміювання формально закладена можливість нараховувати премії в розмірі від 10% до 500% посадового окладу — «залежно від особистого внеску» та «за погодженням з профспілковим комітетом». У тексті договору фігурують і прізвища керівників бухгалтерії. Цей документ доступний у публічному реєстрі.
На тлі мізерних зарплат артистів — які змушені виживати на фоні скороченого фінансування культури — такі «додаткові відсотки» виглядають уже не як мотивація, а як фінансова анахронія. Регіональні медіа та місцеві джерела повідомляли про резонанс навколо нарахувань головній бухгалтерці театру — Валентині Кобилінській, яка за даними звернень отримувала значні виплати. Ці публікації й суспільний резонанс породили версії про те, що бухгалтерка нібито написала заяву на звільнення. Ми не знайшли публічних офіційних підтверджень її відходу — отже, це поки що залишається непідтвердженою інформацією.
Чому це шокує? Бо театр — не приватна крамниця, а комунальний заклад культури, який працює переважно на бюджетні гроші та цільову фінансову підтримку. І коли за тими ж рядками звіту ховаються розподіли коштів, що виглядають надто «щедрими» для бухгалтерів і занадто бідними для акторів, виникає питання: чи служать документи мистецтву, чи служать вони інтересам обраних?
Цей скандал не виник у вакуумі. Навіть раніше театри регіону відчували дефіцит фінансування і примусове призупинення діяльності через брак грошей — про це писали журналісти і національні медіа, які фіксували, як тягнеться нитка проблем із оплатою праці та утриманням установ культури. У таких умовах будь-яка непрозорість викликає підозру й обурення громади.
Редакція віддавна зверталася з офіційними запитами до обласної влади (яка під час воєнного стану має ключову роль у розподілі коштів) — відповіді немає. Тиша посадовців виглядає підозріло: або питання надто складне, або саме його намагаються заглушити мовчанкою. Ми просимо публічних пояснень і відкритості: хто погоджував виплати, з яких джерел вони здійснювалися і чому механізм контролю не спрацював? (Редакційні запити вже спрямовані до Житомирскій ОВА; чекаємо на офіційну реакцію).
Паралельно з бухгалтерським скандалом у відкритих реєстрах і медіа фігурує й інша деталь: у матеріалах, доступних у публічному полі, згадуються судові провадження, пов’язані з діяльністю керівництва театру. За даними відкритих сервісів, ім’я директора-художнього керівника Наталії Ростової зустрічається у низці судових документів і запитах. Це означає, що питання щодо розподілу коштів і процедур вже потрапляло в юридичну площину — але відповіді суспільству, схоже, дали не повністю. Редакція закликає правоохоронні органи пояснити, на якому етапі ці провадження і чи є ризик, що справи «затягнуть» до строків давності.
У запитах до влади та правоохоронних органів редакція ставить прості й болючі запитання:
- Хто погоджував премії до 500% і на якій підставі вони виплачувалися щомісяця чи щоквартально? (Адже додаток до договору прямо вказує на квартальний характер виплат).
- Чому актори, що працюють на кількох ставках і живуть на мізерні зарплати, бачать на своїх платіжних відомостях перелік «доплат», коли у фінансовому апараті з’являються «космічні» премії?
- І де реакція обласної адміністрації, яка має бути гарантом прозорого використання бюджетних коштів у часи воєнного стану?
Редакція вимагає:
- Публічного роз’яснення від Житомирської ОВА щодо джерел фінансування театру та процедур погодження премій.
- Публікації розшифрованих платіжних відомостей керівництва театру за останні два роки (щоб суспільство бачило, хто і скільки отримував).
- Офіційних коментарів від Національної поліції, ДБР, СБУ та обласної прокуратури про наявність чи відсутність кримінальних проваджень у цій справі. (Редакція направила інформаційні запити — очікуємо відповіді).
Нехай у залі звучить музика, а за лаштунками — правда. Бо коли театр починає грати з цифрами, він втрачає глядача — а разом із ним і довіру громади. І найгірше, що з цього фарсу виходять по-справжньому постраждалі: не чиновники й не таблиці у бухгалтерії, а люди мистецтва, які щодня дарують нам тепло й сенс.
Редакція залишає за собою право оприлюднити додаткові документи та відповіді посадовців, щойно вони надійдуть. А поки — апелюємо до совісті і закону: мистецтво має рятувати від потворності, а не ставати її співучасником.
P.S. До речі, 17 вересня 2025 року Корольовський районний суд м. Житомира під голованням судді А.Е.Дідоренко продовжить розгляд справи 296/9567/23 за обвинуваченням Наталії Ростової у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України– Зловживання владою або службовим становищем.
Також варто зазначити, що справа 296/9567/23 разглядається майже два роки без суттевого результату, що дає можливість зробити припущення про затягування справи та в подальшому про намір закрити справу за спливом строків давності. Тобто прийнятий до розгляду цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради про відшкодування витрат також може залишитися без задоволення судом.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації