Щорічно у другу суботу вересня відзначається День українського кіно. Багато відомих артистів народилися чи проживали на Житомирщині. Багато імен золотими літерами вписані в історію нашого краю. А ось про зв’язок цієї легендарної особистості з Житомирщиною знають далеко не всі.
Як зауважила мистецтвознавець Марина Брикайло: “ВІН ДИВИВСЯ НА ОКСАНУ ЗАКОХАНИМИ ОЧИМА… ОДНА РОЛЬ ЗРОБИЛА ЙОГО ВІДОМИМ НА ВСЕ ЖИТТЯ”. https://www.facebook.com/share/18HDSACs55/
Хто не пам’ятає Вакулу з фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки»?! Того самого сміливця, справжнього чоловіка, який заради коханої був готовий дістати не лише зірку з неба, а навіть черевички самої цариці.
У фільмі 1961 року роль Вакули зіграв Юрій Тавров. На жаль, роль, яку знають і люблять кілька поколінь глядачів, стала фактично єдиною по-справжньому великою роллю актора.
Юрій Тавров народився 2 липня 1938 року в селі Лучин (нині Корнинська ТГ) на Житомирщині.
Цьогоріч, у день пам’яті нашого відомого земляка 4 липня, про нього написав народний тижневик «Субота», познайомивши читачів також з іншими, хоч і невеличкими ролями Юрія Таврова. https://subota.online/vakula-z-zhytomyrshchyny-iak-odna-rol-stala-doleiu-iuriia-tavrova-i-de-vin-spochyvaie/
Після війни його родина переїхала до Києва — саме там минули його дитинство та юність. Згодом він навчався акторської майстерності у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
І тут трапився той самий шанс, про який мріють молоді актори. Ще студентом Тавров потрапив у кіно до знаменитого кіноказкаря – режисера Олександра Роу. Йому дісталася роль Вакули — молодого коваля з гоголівської «Ночі перед Різдвом».
У відкритих джерелах цю роботу називають його дипломною; водночас тогочасна критика згадувала Таврова як студента першого курсу.
Йому було лише 23 роки, коли на екрани вийшов фільм. І образ вдався напрочуд переконливим: красень, сильний чоловік, трохи впертий, трохи наївний і безмежно закоханий в Оксану.
Поруч із красунею Людмилою Мизніковою вони створили одну з найбільш упізнаваних пар цієї екранізації.
Здавалося б, після такого дебюту мала початися велика кінокар’єра. Але цього не сталося.
Тавров продовжував зніматися, проте переважно в невеликих та епізодичних ролях. Серед його подальших робіт — «Наш чесний хліб», «Між високими хлібами», «Стара фортеця», «Прощавайте, фараони!», «Весна двадцять дев’ятого», «Порт». Його кінокар’єра тривала приблизно з 1961 до 1975 року.
А потім життя Юрія Таврова різко змінилося. За біографічними джерелами, через сімейні обставини він залишив кінематограф. Працював будівельником, а пізніше — маляром в Одеській державній академії будівництва та архітектури. Значна частина його життя була пов’язана саме з Одесою.
Юрій Тавров помер 4 липня 2010 року в Одесі, через два дні після свого 72-річчя. Актора поховали на Другому Християнському кладовищі Одеси, ділянка № 17.
Дивовижна акторська історія: не десятки головних ролей, не довга низка нагород — фактично один Вакула. Але зіграний так, що минуло понад шістдесят років, а ми дивимося на його фотографію — і одразу впізнаємо.
Важливо, аби жителі Житомирщини знали про свого відомого земляка і гідно вшановували його пам’ять. Адже він і сьогодні з екранів телевізорів та смартфонів продовжує дарувати всім нам віру в диво у Різдвяній казці. Віру в те, що заради любові можна здійснити найнеймовірніше – головне у це щиро вірити!
Як ми повідомляли, пам’ятнику першого народного артиста Житомирщини загрожує знищення.
Автор: Андрій Козаченко
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації