Myroslava Andrushchenko: Це останнє фото, яке є в моєму телефоні
Це останнє фото, яке є в моєму телефоні… Зараз картаю себе, чому так мало фотографувала. Але хіба ж знаття, – наша вічна українська риса.
Читаю численні пости в інтернеті. Дякую всім – не всім встигаю відповісти.
Мабуть, про тата це дуже пафосно, але йде епоха…
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
(Ліна Костенко)
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації