“Слово як зброя: розвінчування російських міфів про давню писемність”. Це назва лекції, яку сьогодні прочитав Віктор Мойсієнко в Національному музеї історії України.
Це вже не перша лекція вельмишановного членкора НАН України і чинного воїна, яку я прослухав. Невдовзі пан Віктор має демобілізуватися за віком, і тоді, сподіваюся, він зможе повністю присвятитися цьому фронту українсько-російської екзистенційної війни.
Лекція має бути в записі. Хочу звернути увагу лише на 2 моменти. Перший. Російська наука, як і їхня недоцерква є важливими коліщатами в московській експансії в Україні. Навіть якщо російські науковці сумлінно досліджують давні пам’ятки, наприклад, євангелія, інтепретують вони однозначно як спадщину російської мови і культури. Візьмімо “Словарь дрєвнєрусского язика XI-XIV вв.”, який будований здебільшого на пам’ятках давньої української мови. Російської лексики, яку можна було б прослідкувати в подальштх століттях, десь 1%.
Другий. Віктор Мойсієнко чітко артикулював, що Русь – це давня українська держава. Коли учні приходять у Національний музей історії чи інший музей і чують слово “Русь”, – каже пан Віктор, – вони повинні знати, що Україна.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації