Сьогодні свій 60-річний ювілей відзначає професор Житомирський державний університет імені Івана Франка — Віктор Мойсієнко. Людина, чия життєва позиція, наукова діяльність і громадянська відповідальність сьогодні звучать особливо глибоко і чесно.
Його роздуми — це не просто слова ювіляра. Це голос людини, яка проживає складний історичний час разом із країною:
«Побратимів, які віддали життя за Україну, ніколи не забуду. Побратимів, які залишаються в строю, завжди підтримуватиму. Дружба, скріплена війною, — вічна».
У цих рядках — пам’ять, біль і водночас незламність. Війна змінює долі, але формує нову якість людських зв’язків, які вже неможливо розірвати.
Професор Мойсієнко — це приклад поєднання науки і громадянської позиції. Його повернення «у родину, в науку, в освіту, у вир суспільного буття» — це не просто особистий етап, а символ повернення до творення, розвитку і відбудови країни.
Особливо промовисто звучить і ще одна деталь: син продовжує службу в лавах Збройних сил України. Це — про спадкоємність відповідальності, про родинну силу і про те, як особисте стає частиною великої історії.
Водночас у словах ювіляра відчутна і принципова позиція щодо ворога:
«Росіянам за содіяне зло моїй країні ніколи не пробачу».
Це твердження — не про емоцію, а про усвідомлення ціни, яку платить Україна за свою свободу.
І попри все — головний меседж залишається життєствердним. Як сказав його побратим:
«Будемо жити».
Ці слова сьогодні звучать як формула стійкості, як внутрішня настанова для кожного українця.
Редакція щиро вітає Віктора Мойсієнка з ювілеєм. Бажаємо міцного здоров’я, витримки, нових наукових звершень і сил для реалізації всього задуманого.
Нехай поруч завжди будуть надійні люди, а кожен день додає впевненості у тому, що Україна вистоїть і переможе.
Бо, як сказано просто і точно —
будемо жити.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації