Про роботу ортопедичного відділення №1 Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Гербачевського неодноразово розповідали ЗМІ . Зокрема йшлося про низку новацій, які запропоновані фахівцями відділення у процесі лікування пацієнтів із захворюваннями опорно- рухового апарату. Цікавим виявився репортаж про особливості ендопротезування у відділенні ортопедії №1, яке проводять його фахівці згідно державних програм, що фінансуються коштами НСЗУ. Наша нинішня зустріч із завідуючим відділенням Богданом Леськівим розпочалася із запитання про особливості чи навіть корективи у роботі відділення ортопедії №1 із початком масованих бойових дій у лютому 2022 року.
-Безумовно, усі наші можливості та потенціал відділення у напрямку надання високоспеціалізованої хірургічної допомоги для наших пацієнтів, можливості консервативного лікування травм і захворювань опорного апарату, у тому числі із застосування малоінвазивних методів лікування, наш потенціал у напрямку спортивної хірургії та артроскопії нікуди не поділися із початком згаданих вами подій, – каже Б.Б.Леськів. – Однак війна і масштабні бойові дії внесли свої корективи і в нашу роботу. Вже починаючи із березня 2022 року, фахівці нашого відділення почали займатися пацієнтами, яких раніше практично не зустрічали. Важкі поранення, яких зазнавали воїни підрозділів ЗСУ, призвели до того, що нам довелося виконувати низку операцій, які проводились в умовах відділення ортопедії нашої лікарні вперше. Звісно ж, подальший розвиток подій засвідчив, що потреба у таких оперативних втручаннях нітрохи не поменшає, а, швидше, навпаки – збільшиться, тому низка наших фахівців пройшла фахову перепідготовку за напрямком «Бойова травма».
-Богдане Богдановичу, у відділенні ортопедії №1 Житомирської обласної лікарні працюють люди із великим досвідом роботи, але навіть візуально можна визначити, що персонал відділення має чимало молоді. Наскільки важко чи навпаки, просто, поєднувати такий собі сплав молодості й досвіду?
– Знаєте, я б одразу зазначив, що слово «персонал» має дуже широкий вжиток, а тому щодо колективу нашого відділення більше підходить термін «команда». І це не просто гра слів, чи бажання вжити певний модний термін. Ні, ми прекрасно розуміємо, що успіх у роботі відділення забезпечується постійною взаємодією лікарів, медсестер та молодшого медичного персоналу. Причому, без поділу на головних та другорядних працівників, бо такого поділу насправді не існує у середовищі наших пацієнтів. Коли хворий прибув до відділення прикутий до ліжка, а вийшов звідси самотужки, так би мовити, своїми ногами, він однаково вдячний кожному із нас, без поділу на посади, звання, категорії і т.ін. А щодо молодості і досвіду, то цей сплав проявляється у роботі. Мені особисто дуже важлива думка наших досвідчених професіоналів, які мають за плечима вже не один десяток років медичного стажу. Їх знання, зауваження чи навіть професійна інтуїція іноді важливіші, ніж найновіші наукові рекомендації чи застосування. Але це, знову ж таки, не означає, що ми не вчимося і не прагнемо впроваджувати новації. Якраз навпаки, час нині такий ( причому, безвідносно до війни), що без постійного навчання, а ще більше – без вдосконалення методик лікування, без опанування нової апаратури і устаткування, без використання найсучасніших розхідних матеріалів не може бути й мови про успішність нашої роботи. Постійні семінари, навчання в онлайн-форматі, закордонні стажування вже не перший день стали для нас звичними фактами нашого професійного життя. Естонія, Німеччина, досвід ортопедів кращих українських клінік, зрештою знання англійської мови, як інструменту спілкування у навчальному процесі – ось категорії, які визначають наше нинішнє повсякденне життя. І , знову ж таки, це не тимчасова кампанія, не мода чи формальний прояв щось там модернізувати чи закупити найновіше чи найдорожче. Це розуміють усі наші працівники і більшість із них працюють у напрямку вдосконалення, покращення ефективності роботи всього відділення. Ось у цьому і прояв роботи команди, яка однаково сприймає і наші зримі здобутки, і так само реагує на певні недоліки у роботі, які, звісно ж, бувають. Проте, повертаючись до суті вашого запитання, можу зауважити, що ми впевнено і наполегливо шукаємо і знаходимо гармонію у поєднанні досвіду і новаторства. Така синергія приносить певні результати і вони очевидні.
-Сьогодні стрімко розвивається наука, технології і, як наслідок всього цього – методики лікування усіх без винятку захворювань. Наскільки стрімко йде процес опанування новацій у середовищі не лише вашого відділення, але й інших медичних закладів, установ у масштабах всієї Житомирщини?
– Питання зрозуміле і нагальне, оскільки увага до новацій, до вдосконалення та використання найновіших наукових і технічних досягнень стала трендом часу. Тому йдеться і про конкуренцію. Адже, наприклад, посилання на те, що ми відділення найголовнішої лікарні Житомирщини і тому можемо запропонувати нашому пацієнту найкращі варіанти хірургічного чи консервативного лікування, саме по собі не спрацьовує. Це варто постійно, щодня і щохвилини доводити на практиці. Сьогодні, наприклад, дуже важливо запровадити у практику лікування ортопедичних захворювань процес якісної реабілітації, як запоруки одужання і відновлення нашого пацієнта. Ми – однозначно на цьому шляху. Єдине, про що варто говорити – з нами змагаються, з нами конкурують наші колеги із обох міських лікарень міста Житомира, фахівці зі Звягеля, Коростишева, районної лікарні у Станишівці. По великому рахунку, це чудово, бо у людей є вибір, а головне – допомога надається швидко, без затримок, черг чи зволікань, які колись були звичними.
– Але ж бажання бути на висоті, утримувати звання і статус найголовнішої лікарні Житомирщини все ж таки присутнє?
-Безумовно і це, так би мовити, на підсвідомому рівні. Це- також позитив, але й постійне і додаткове відчуття відповідальності. Чогось героїчного чи славетного у роботі відділення я не бачу, бо ми робимо те, що маємо і можемо робити. Безумовно ми прагнемо вдосконалюватися. Ми хочемо бути кращими. Ми хочемо і щоденно робимо так, аби завтра пацієнт відчував себе краще, аніж сьогодні. Це стосується не лише лікарських методик, але й елементарного порядку, чистоти та ошатності палат, де перебувають наші пацієнти.
-Якщо відверто, клопоти суто адміністративного порядку не заважають бачити, реагувати на суто лікарський процес у відділенні?
-Звісно ж, функції менеджера та адміністратора мають певну специфіку, яку варто знати, усвідомлювати, аби члени команди, про яку я говорив вище, відчували певний виробничий комфорт, аби конструктив і бачення кінцевої мети нашої роботи домінували у середовищі відділення, яке мені довірили очолювати. Безумовно, доводиться вчитися навіть після того, як вже опанував і отримав звання магістра публічного управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я. Але такі реалії життя і йти з ними потрібно у ногу. Адже, на мою думку, хороший керівник- той, хто власним прикладом показує як треба працювати та працює поруч з командою…
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації