«Потрібен, звісно, час. За три місяці дитина не зміниться. Якщо ж вона перебуває в люблячій родині — за рік чи два вже можна побачити позитивні зміни. З часом відійдуть у минуле пережиті образи, страхи та негаразди. Але для цього є одна обов’язкова умова — дітей треба щиро любити», — діляться Олександр та Світлана.
Для функціонування ДБСТ подружжю надали багатокімнатну квартиру. За кошти бюджету громали її відремонтували,облаштували меблями та побутовою технікою . Тут — все необхідне для комфортного проживання. І невдовзі в цій родині дитячих голосів побільшає: упродовж року тут чекають на нових вихованців.
…А відчуття дому й родини народжується з простих моментів: спільних розмов, взаєморозуміння, підтримки та радості від маленьких перемог. Із відчуття дитиною, що вона в безпеці, що її чують, розуміють і приймають такою, якою вона є. Саме ці прості й важливі речі завжди цінували у родині Лосів.
Поважати одне одного, не насміхатися через особливості, смаки чи вподобання, говорити про свої почуття та потреби — у родині є важливі правила.
«Ми обговорили їх уже під час першої спільної вечері. Тоді розмовляли мало не до опівночі. Діти висловлювали свої думки, а ми — свої», — пригадують батьки-вихователі.
І такі щирі розмови допомагають будувати довіру.
«Є таке закарпатське слово — «файта». Воно означає сім’ю, рід. Так-от, у файті завжди захистять, підтримають і стануть на захист кожного її члена. Незважаючи на обставини…», — ділиться філософією родини батько-вихователь.
Одного разу Каріна, яка раніше перебувала у родині під патронатом, зізналася, що потайки молилася про те, щоб Олександр і Світлана створили ДБСТ та взяли її на виховання. Дівчинка дуже хотіла залишитися саме в цій родині.
Були в дитячих молитвах і зовсім земні прохання. Дівчинка мріяла про телефон. І так сталося, що омріяний подарунок уже чекав на свою власницю. А номери Олександра й Світлани вона підписала … Мама і Тато. Оленка ж поки що звертається до них по-іншому.
«Та це їхній вибір, їхні почуття і їхній темп. Нехай буде так, як їм комфортно. Для нас найголовніше, щоб вони знали: тут їх люблять, тут їх приймають , і тут вони в безпеці…».
А в безпеці та любові поступово народжуються нові мрії у дітей. Каріна вже бачить себе лікарем-хірургом, а Оленка хоче стати ветлікаркою.
… Є ще один учасник домашніх справ — кіт Персик. Учора йому виповнилося шість років. Персик крутиться поруч із дівчатками та приймає багато уваги і ласки. Як і годиться члену люблячої родини Лосів…
У Житомирській громаді на сьогодні функціонують 11 ДБСТ, у яких виховується 70 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Як прийняти дитину у родину? Зв’яжіться зі службою (управлінням) у справах дітей Житомирської міської ради. М-н ім.. С.П. Корольова,4/2, каб. 125,126. Тел.: 0674418194
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації