Із командиром батальйону безпілотних систем «Злі Сапсани» Андрієм Івановим («Прокурором») ми зустрілися під час його нетривалого відрядження до Житомира. У Житомирі з Андрієм Юрійовичем ми зустрічаємось далеко не вперше. Свого часу, ще у 2019-му році, Андрій Іванов був доволі помітною постаттю у середовищі ветеранів АТО всієї Житомирщини. Тоді життєва доля привела колишнього жителя Запоріжжя до міста Олевська, де його знали не лише, як енергійного, принципового та наполегливого ветерана АТО, але й як потужного підприємця Вже тоді у «Прокурора» за плечима були бої під Дебальцево, якраз під тим селом Логінове, де рашисти намагалися замкнути в котел підрозділи ЗСУ, «Прокурор» також воював. Там, до речі, й отримав поранення.
Звісно ж, як тільки російська федерація нахабно вдерлася в Україну навесні 2022 року, Андрій Іванов дуже швидко подався до військомату. У ранзі заступника командира взводу «Прокурор» разом зі своїми побратимами – розвідниками розпочав свій бойовий шлях у «великій війні» біля Вугледарської ТЕЦ. Потім, вже восени 2022-го, його взвод був на вістрі наступу під Харковом. Бій і зайняття великого селища Гусарівка –одна із найуспішніших і найзапекліших сторінок у біографії «Прокурора» і його побратимів із 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Потім, за словами Андрія Юрійовича, він трохи «поламався» і змушений був проходити курс лікування та реабілітації. Звідти, із Звягеля, вже у якості командира взводу БПЛА він прибуває у травні 2023 року на місце своєї подальшої служби. У підрозділах безпілотних літальних апаратів (потім і досьогодні їх називатимуть «сили безпілотних систем») як такого місця постійної дислокації не буває. Однак автомагістраль Е-40 від Бахмута до Словянська була і досі залишається такою собі «червоною лінією», яку рашистам ніхто не дає пройти.У тому числі – й бійці батальйону «Злі Сапсани»
Звісно, розповісти про кожен день чи тиждень бойового шляху батальйону безпілотних систем «Злі Сапсани» просто неможливо, оскільки мова йтиме про сотні людей із дуже різноманітними службовими обов’язками, які мають працювати як єдиний механізм за найвищими зразками злагодженості. У розмові із їх командиром «Прокурором» можна лише дізнатися про невеличку частку інформації щодо особливостей щоденної «роботи» екіпажів безпілотних апаратів. Про конкретні випадки враження ворожих цілей ми не говорили, бо сьогодні також є можливість все це побачити на моніторах комп’ютерів, гаджетів, куди така інформація також потрапляє. Андрій Юрійович ділився враженнями, певними висновками, адже його, вже майже дворічна діяльність у підрозділі БПЛА, вартує не простої розповіді про професіоналізм, мужність, титанічну працездатність «злих сапсанів», які ні на хвилину не випускають зі свого поля зору позиції військ агресора. Але «Прокурор» володіє рідкісним даром узагальнення та аналітики, яку сьогодні варто розуміти, аби не захоплюватися черговими гаслами «про мільйон дронів», як універсальною панацеєю для здобуття перемог над противником. «Прокурор» зауважує, що сучасна війна жодних простих і однозначних рецептів для успішних бойових дій не дає. Основна риса російсько-української війни – динаміка та мобільність не лише бойових підрозділів та усієї системи бойового забезпечення ЗСУ. Шукати вдалі інструменти, знаходити правильні співвідношення між застосуванням різних прийомів, методик і методів ведення бойових дій – ось найголовніше завдання, яке є очевидним навіть на рівні командира взводу. Звичайно «Злі Сапсани», як батальйон безпілотних систем – річ абсолютно надважлива якраз на нинішньому етапі війни. «Сьогодні усі бачать, усі переконалися у тому, наскільки ефективними у бойовому застосуванні можуть бути безпілотні літальні апарати, – говорить Андрій Іванов. – Але ж і вони, попри свою високу, а іноді феноменальну ефективність, не можуть бути однозначним і вирішальним фактором нашого успіху, як держави, як армії. Наприклад, у ході нашого контрнаступу літа 2023 року, який багато хто називає невдалим, підрозділи ЗСУ обпеклись на такому азбучному факторі війни, як дистанційне мінування. А хто сказав, що цей фактор чи метод стримування наступальних дій противника сьогодні не актуальний? Так само у ситуації із БПЛА. Хтось побачив гігантський потенціал FPV-дронів, а хтось його гіперболізував, або просто перебільшив, забувши чи залишивши поза увагою інші типи БПЛА. І таких «перекосів» у війську можна побачити чимало, якщо уважно стежити, щось аналізувати і намагатися робити висновки. Ось для того, аби такі висновки робилися максимально вчасно і не запізнювалися, у бригадах мають бути представники Міноборони, які періодично, а іноді й просто миттєво мають реагувати на ті зміни, які очевидні у військах. Тоді підрозділи ЗСУ не будуть звертатися у випадках крайньої потреби чи необхідності до волонтерів, аби щось отримати максимально швидко. Сьогодні це так, бо центральне забезпечення діє і працює на рівні річних контрактів. Але ж ситуація міняється не по роках, а ледь не щотижня чи щомісяця – це точно».
Звісно ж, у розмові із «Прокурором» виникали й інші «моменти» чи питання, які, так чи інакше, турбували, а бувало, що й збурювали громадську думку в Україні. Говорили про варіанти залучення на контрактну службу чоловіків із 18 до 24 років і взагалі про рекрутинг, як метод найуспішнішого поповнення підрозділів ЗСУ. Знову ж таки, Андрій Іванов («Прокурор»), зачіпаючи тему рекрутингу, зауважив, що для потреб його ж рідних «Злих Сапсанів» важливі не лише програмісти, оператори БПЛА, радіоінженери і т.п., але й люди з іншими спеціальностями. Адже забезпечення батальйону безпілотних систем –це дуже розгалужена мережа служб, підрозділів, майстерень, блоків і т.п. Лейтенанта Ілона ПІРОВА ( телефон для контактів 063 532 15 13) завжди і охоче надасть будь-яку інформацію для тих, хто раптом забажає служити якраз у підрозділах «Злих Сапсанів». А ще Андрій Юрійович із притаманним для нього вмінням робити переконливі висновки, зауважив, що війна докорінним чином змінила Україну. Можливо не всі і не одразу бачать і розуміють глибину змін, що сталися із людьми, які взяли до рук зброю, аби захищати свою землю. Вони точно знають, що ворога треба НИЩИТИ. Його треба НЕНАВИДІТИ. Помста за ті жахи, за ті страхіття, які пережили мільйони українців, обовязково буде. У підрозділах Сил безпілотних систем хтось пожартував, що «помста –це страва, яку найкраще подавати із дрона». І це – правда! Але помстою для ворога стане наша перемога, про яку ми точно не забули і до якої прагнемо чимраз дужче. Помстою для рашистів стане наша продумана, чітко спланована мобілізація, яка в рази підсилить ситуацію у ЗСУ, а головне – стане проявом згуртованості та єдності українського суспільства. І це – найголовніше!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації