Письменник Валерій Хмелівський : “Отримав сигнальні примірники АБЕТКИ, яка творилася у співпраці з внучкою НІКОЮ… Дякую юній бердичівській художниці Алісі Олійник та поетці з Вінниці Ірині Зелененькій за першу рецензію! І видавцю, звісно, Олегу Федорову з героїчного і незламного Києва!“
ПРО НАЦІОНАЛІЗМ І ПАТРІОТИЗМ У ВІРШАХ АБЕТКОВИХ
Абетку Валерія Хмелівського можна було б кваліфікувати як воєнно-історичну, називати варіацією-абеткою на теми УСС, УПА, ЗСУ, але вона й садово-городня (історична, героїчна теми цікаво переплетені в абетці з замилувальною та з евристичною, є й родинні віршики). Це дійсно сучасна абетка – іронічно-сатирична, гумористична, почасти в традиціях Павла Глазового, відфольклорна (в абетковому віршику легко вміщується загадка, і її доволі приємно розгадувати). І вся ця інтонаційна варіативність якось несподівано логічно впорядкована. Мабуть, тому, що віршики в абетці – напрочуд легкі, ненав’язливі, захопливі, чепурні ритмічно, стрункі; відчувається, що сам автор захоплений тим, що пише для дітей в дусі нашої героїчної історії та драматично-випробувальної сучасності, вибудовуючи у свідомості допитливого сучасника фортецю оптимізму з літер.
У творах нема розхристаності – що візуально можна споглядати; разом із тим, відчувається – строфи збагачені контекстуально, іноді автор відволікає несподіваними короткими діалогами, забавляє, спонукає до глибоких роздумів і знову виводить із них на деталь, на образ (а в абетці чимало образно-символічних знахідок). Від ліричної, споглядальної оповідності автор легко переходить до їдкавості та глузування з одвічного історичного опонента України, що заплямував себе відсутністю кодексу честі, від казковості й одивнення – до констатації фактів, формуючи у свого маленького (і не зовсім маленького) читача громадянську, національно-патріотичну позицію, бо тематика творів іноді настільки актуальна для дорослих, що можна наслідувати концепцію видання казок «А-ба-ба-га-ла-ма-га» – рекомендовано для дітей від 1 до 101 року. Звернімо увагу на казкування «Цар» (Ц ц), у ньому не король, а цар – гарбуз (і тут історичний підтекст – в Україні королювала династія Галицьких, а царювання було невластивим українцям як європейцям, тому царем є гарбуз, кримський баштанник; спостерігаємо приховану іронію щодо східного типу володарювання, що нівелює азійський тип державотворення деталлю – картузом)
На городі цар гарбуз
пхає пузо під картуз.
Стиглі дині й кавуни –
наче доньки та сини.
Персонажі абеткових віршиків (одно- дво- й тристрофних, як правило) – це комашки, пташечки, звірятка, рослинки, а також більш і менш відомі громадськості герої нашої давнини й сучасності, яскраві й почасти суперечливі персоналії діб національно-визвольних змагань – від сотника Якова Гальчевського (отамана Орла) до комбата Дмитра Коцюбайла (із позивним Да Вінчі). Несподівано, але персонажем абетки стає навіть «Хаймарс» (це окремий абетковий віршик), американська ракетна артилерійська система, що в 2022 році допомогла ЗСУ змінити перебіг війни й перейти до фронтальних наступальних дій на 2023 рік (тому автор торкається числової символіки, із одного боку, впевнено, а з іншого – обережно, аби не сполохати величне прийдешнє, а закликати його короткими волевиявленнями); на противагу їй згаданий крейсер «Москва», услід за яким має піти ворожий кремль (звісно, написаний з малої літери, за логікою сприйнятий як спадкова частина карального органу тоталітаризму й імперіалізму, власне, найгірше – сучасного інфернального гібриду обох).
В абеткових віршах вдало згадані й інші яскраві постаті національно-визвольної боротьби в периметрі ХХ століття: Я́ків Ше́пель, Олександра Соколовська, Оле́на Телі́га, Оле́г О́льжич, Степа́н Банде́ра, Рома́н Шухе́вич, Дмитро́ Рома́н Клячкі́вський, Васи́ль Кук. Згаданий і Кипорів Яр, лісисте урочище у Хмільницькому районі на Вінниччині, як місце таборування українських отаманів. Цікаво, що авторська версія життя й боротьби Отаманші Марусі детально вибудувана на основі відстежування її легендаризації в периметрі – від Поділля й Полісся до братньої нині Польщі, котра солідаризує нашу боротьбу за свободу та сприяє встановленню справедливості. Автор, пишучи про героїзм і згадуючи авантюри, сподівається, що світова спільнота не схибить у вирівнюванні терезів – на користь багатостраждальної України та її героїв, котрі історично склали живий щит Європи.
Отже, абеткове намисто Валерія Хмелівського – для найменших і для найстарших, і для дітей, і для батьків; своєчасне, актуальне, дискусійне, ваговите й пістряве, як і годиться – про свято та про будень; і це не біжутерія – абетка, як словесна стратегія, як фонічна травестія, покликає в різних інтонаціях і барвах любити рідний край.
Ірина Зелененька,
письменниця, літературознавиця
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації