Що можна сказати про сесію Житомирської обласної ради, яка проходила 17серпня 2023-го року? Чогось конкретного чи видатного на сесії не відбулося. Прийшло на сесію аж 46 депутатів, деякі фракції пропускали сесію у повному складі, а рішення депутати приймали у режимі повного «одобрямс». Третю спробу розглянути заяви двох депутатів від фракції «За майбутнє» депутати завалили так само, як і дві попередні. Причому, жодна фракція, жодна політична сила, яка заводила до ради своїх представників, під час сесії навіть не «пікнула» під час розгляду півсотні питань. Навіщо давати коментарі чи відповідати на незручні питання, коли на кону стоять питання великої приватизації. Ось, до прикладу, готель «Україна», який свого часу був одним із найкращих готелів Житомира, будувався він начебто для потреб керівного партійного начальства часів КПРС, тут могли жити чиновники радянських установ, але ось у часи ринкової економіки готель раптом став збитковим, опинився у банкрутах. Далі все так само, як із лікеро-горілчаним заводом чи санаторієм «Дениші» – народне майно – заводи, готелі , санаторії , можуть успішно працювати лише у приватних руках. Тобто, виставляємо на продаж, продаємо і дивимося далі – що ще продати, як приватизувати? Ось такою роботою і займається нинішня Житомирська обласна рада. Усі її фракції і партії. Депутати від Петра чи від ЗЕ, від «УДАРУ» чи Юлі, від «Сили і честі» чи від «Нашого краю». Всі як один – голосують, погоджуються, продають і продаються. І все це освячується якоюсь міфічною турботою про військовослужбовців. На гроші від приватизації начебто будуть купувати квартири для воїнів ЗСУ. Цікаво – цікаво, скільки нових квартир зможуть отримати військові, поранені, інваліди від тих копійок, за які продаються великі майнові комплекси? Ніхто й не каже, кому продадуть тепер вже колишнє народне майно. Хоча у сесійному залі не один і навіть не два депутати вже знають, під «кого» проводять ту чи іншу приватизацію, під кого влаштовують то й чи інший аукціон.
Сесія завершилась за якихось півтори години. Депутати прослухали Гімн України, вигукнули «Слава Україні!» і – хто куди! Ніяких тобі підсумків, жодних прес-конференцій, коментарів, висловлених думок. Ні похвали, ні обурення. Все – ок! Тільки на душі від такого «самоврядування» сумно і народ тепер вже із впевненістю і виявом ненависті та найбільшого презирства чітко розуміє, що поки «хлопці на фронті воюють і гинуть», у тилу процвітає корупція, жадоба до безмежної наживи і цілковитий пофігізм щодо долі держави, народу, людей. Тому і настрій у людей сумний, ганебний і аж ніяк не переможний. Аж – ніяк!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city