Сьогодні 81 рік народження зустрічав би відомий на Малинщині, Брусилівщині та Народиччині, Житомирщині поет, літературний критик, редактор, журналіст, громадський діяч, палкий патріот України, просвітянин, член НСЖУ, член НСПУ, невтомний наставник талановитої молоді, Огієнківський лауреат
Василь Федорович Сташук.
(01.01.1944 –11.02. 2022).
Василь Сташук народився 1 січня 1944 року в селі Савлуки на Малинщині.
Закінчив середню школу у Великих Кліщах Народицького району, куди переселилася сім’я після смерті батька.
1980 року закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. Працював у колгоспі, шляховиком, на будовах Києва. З 1968 року — на журналістській ниві. Спочатку — в Народичах, потім — у Малині. Понад десять років редагував Брусилівську районну газету «Відродження», яка була удостоєна Почесної грамоти Української Ради Миру за підписом її голови Олеся Терентійовича Гончара (1992).
У Малині він разом зі Станіславом Шлімовичем, Віктором Крисовим, Валерієм Лісовським, Олександром Крохуном, Миколою Скуратівським, Ольгою Гурою, Людмилою Морар та багатьма іншими створив літературно-мистецьку студію «Поліська ластівка», а нині – «Посвіт» імені Івана Огієнка.
Автор понад 30-ти книжок: поезія, проза, сатира, художня публіцистика, документалістика.
Серед них поетичні: «Глиця» (1994), «Мефістофель у Чорнобилі» (1994), «Вересневі стодоли» (1998), «Освідчення» (1999), «Неприкаяність» (2000), «Гарячий вітер» (2003), «Вибране» (2004), «Хіба я знав, що так любити можна» (2006; 2008, вид. 2-ге, доповн.), «Тітко Насте, Вашими устами я до всього світу говорю» (2007), «Нурт» (2007), «Голос спаленої трави» (2008) та ін.
З рецензіями на художні твори публікувався у газетах «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Українська літературна газета» «Молодь України», «Житомирщина».
Помер у результаті важкої хвороби на 79-му році життя в Малині 11 лютого 2022 року.
Похований на новому міському кладовищі Малина.
Вічна та світла пам’ять дорогому Василю Федоровичу.
Пам’ятаємо.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації