МАЦЮК СЕРГІЙ РУСЛАНОВИЧ
28.01.1990 — 23.10.2024рр.
Сергій народився у м. Житомирі в родині залізничників. З дитинства батьки виховували його чесним, порядним, людяним і добрим. Навчався у ЗОШ №10 (нині — ліцей №10). Ще зі шкільних років вирізнявся любов’ю до математики, мав багато друзів і щиру повагу серед однолітків.
У 2007 році вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, де здобув фах оператора комп’ютерного набору. Повернувшись до рідного Житомира, працював у рекламній сфері, де реалізовував свої здібності та творчий потенціал.
У 2011 році Сергій створив власну сім’ю. У 2014 році народилася донечка — його найбільша любов, гордість і світло життя. Попри життєві випробування, Сергій завжди залишався турботливим і люблячим татом.
Пандемія COVID-19 у 2020 році змінила його життя — рекламна фірма, де працював Сергій, припинила діяльність. Він був змушений працювати у будівельній сфері в приватних фірмах, однак мрію повернутися до реклами не полишав.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф Сергій прагнув стати на захист України, але через стан здоров’я певний час був визнаний непридатним до служби. Та у серпні 2024 року він таки приєднався до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку та служив стрільцем-санітаром механізованого відділення у складі Першої танкової Сіверської бригади.
19 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання екіпаж Сергія наїхав на ворожу міну. Він зазнав акубаротравми, проте разом із побратимами зміг дістати іншу техніку й продовжив виконувати завдання.
20 жовтня 2024 року Сергій востаннє вийшов на зв’язок. Його останні слова були сповнені страху, болю, але водночас — безмежної відповідальності й любові до побратимів та рідних. Він не зміг залишити тих, хто на нього розраховував. Він пішов допомагати, попри власний стан, бо не міг інакше. Це був вибір справжнього Воїна і Людини честі.
1 листопада 2024 року родину сколихнула страшна звістка — Сергій зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богоявленка на Донеччині. Рідні вірили, чекали й плекали надію знайти його живим, навіть якщо у полоні. Та у серпні 2025 року збіг результатів ДНК-експертизи обірвав усі надії.
Через довгий та болісний рік і два місяці важкого очікування родини Герой на щиті повернувся до рідного міста.
У серцях рідних, близьких, друзів і побратимів Сергій назавжди залишиться світлою, доброю, чуйною людиною, надійним товаришем і справжнім Героєм.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими…
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації