Комітет ЮНЕСКО із захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту підтримав ініціативу України й ухвалив рішення про внесення ще 19 українських об’єктів культурної спадщини до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом.
Загалом список вже налічує 46 об’єктів, один з них – у Коростенському районі на Житомирщині.
Список українських об’єктів, які вдалося внести до Списку у 2025 році завдяки експертній підтримці Агенції суспільно-правового моделювання, Регіонального центру прав людини, НеМо: Ukrainian Heritage Monitoring Lab та за сприяння Міністерства оборони України:
1) Аккерманська фортеця, м. Білгород-Дністровський Одеська область;
2) Успенський собор, м. Харків;
3) Борисоглібський собор, м. Чернігів;
4) Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка, м. Харків;
5) Будівля Кірхи (Церква Святого Павла), м. Одеса;
6) Садиба Л.Є. Кеніга: Палац (Головний будинок), м. Тростянець Сумська область;
7) Мовчанський монастир, м. Путивль Сумська область;
8) Покровська церква, м. Харків;
9) Приморські сходи, м. Одеса;
10) Воскресенська церква, м. Суми;
11) Кирилівська церква, Київ;
12) Спасо-Преображенський собор, м. Суми;
13) Троїцький собор, м. Суми;
14) Городище літописного міста Іскоростень, с. Коростень Житомирська область;
15) Археологічний комплекс «Острів Байда», м. Запоріжжя;
16) Одеський музей західного і східного мистецтва, м. Одеса;
17) Одеський національний художній музей, м. Одеса;
18) Одеська національна наукова бібліотека, м. Одеса;
19) Музей мистецтв Прикарпаття, м. Івано-Франківськ
В умовах повномасштабної російської агресії Україна стала першою державою у світі, яка масштабно застосовує механізм посиленого захисту під час війни, створивши новий прецедент у міжнародній практиці.
Довідково: Городище IХ-Х ст. розташоване у північно-східній частині міста Коростень на правому березі річки Уж
Городище №1 – пам’ятка, яка складається з фрагмента збереженої системи оборонних споруд (північно-східна частина) городища (дитинця) та відкритого поселення (посаду), що до нього прилягає. Об’єкт досліджувався відомими істориками-археологами В.Б. Антоновичем (кін.ХІХст.), Ф.А.Козубовським (1925р.), І.С. Винокуром (1950р.), Б.А.Звіздецьким (2001, 2003-2004р.). Матеріали, які було зібрано під час археологічних досліджень, сумарно датуються VI-Х ст. та ілюструють всі етапи розвитку східного слов’янства у зазначений період.
.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації