19 місяців 33-річного військовослужбовця 67-ї окремої механізованої бригади із позивним “Кок” Романа Савчука шукає родина з Бердичева. 6 квітня 2024 року військовий зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Зі слів дружини Лілії Савчук, весь цей час родина намагається встановити місце перебування чоловіка. Переглядала відео полонених сотні разів, обдзвонили всіх хто міг, щось знати, але нічого не знайшла.
Роман Савчук народився у селі Половецьке. Там закінчив школу та здобув професію кухаря. За словами дружини, у роботі він був майстром, умів створювати атмосферу тепла й затишку.
“Він був добрим, чуйним, відповідальним. Люди тягнулися до нього за його доброту й чесність”, — розповіла Лілія Савчук.
У 2013 році подружжя познайомилося, в червні 2014 — одружилося. У сім’ї виховують двох синів.
“Ми познайомилися зовсім буденно, але з тієї миті наше життя переплелося так міцно, що й уявити не могла, як боляче може бути його чекати. У повсякденному житті він був спокійним, уважним і дуже світлим. Люди тягнулися до нього — за його доброту, чесність і здатність підтримати. Він мріяв про прості речі: бачити як ростуть його діти, мир, майбутнє для нашої сім’ї. Ми будували плани, створювали свої маленькі традиції, і діти найбільше любили в ньому те, що з ним завжди було тепло й спокійно”, — додає дружина.
5 травня 2023 року Романа мобілізували. Служив у складі 67-ї ОМБр із позивним “Кок”. За словами Лілії Савчук, чоловік сприймав службу як обов’язок.
“Він казав: я повинен, я маю оберігати дітей. Він готувався до виїздів мовчки, але з внутрішньою силою”, — розповіла Лілія Савчук.
4 квітня 2024 року Роман востаннє вийшов на зв’язок. Через два дні, 6 квітня, його офіційно оголосили зниклим безвісти.
Про відсутність зв’язку рідні дізналися самостійно. Лілія згадує, що подзвонила побратиму чоловіка, однак відповіді були короткими й непевними.
“Нам сказали лише, щоб ми не переживали, бо бачили, як він виходив. На тому все. Наступного ранку батько Романа поїхав до військкомату, і там уже видали сповіщення про зникнення безвісти”, — каже жінка.
З моменту зникнення родина зверталася до всіх можливих структур: Національне інформаційне бюро, Червоний Хрест, Координаційний штаб, волонтерські організації, підрозділи та “гарячі лінії”.
“Ми писали, дзвонили, шукали будь-яку інформацію. Відповіді різні, але найчастіше — тиша”, — говорить дружина.
Лілія Савчук з чоловіком Романом Савчуком, Бердичів. Фото надала Лілія Савчук
Вона переглядала відео полонених, надіючись упізнати чоловіка: “Переглядала сотні разів. Часом здавалося, що бачу когось схожого, але впевненості не було”.
“Наше життя після цього змінилося повністю. Дітям важко. Вони весь час хочуть до тата. Я розповідаю, що тато скоро повернеться, в нього таке завдання, він його виконає і повернеться. Ми навчилися жити на межі між надією та невідомістю. Але саме діти, віра і любов до нього дають сили продовжувати пошук”, — розповідає Лілія Савчук.
Рідні Романа Савчука продовжують пошуки та просять усіх, хто може володіти будь-якою інформацією, відгукнутися.
“Роман — це серце нашої родини. Ми зробимо все, щоб повернути його додому. І якщо Бог дасть зустрітися з ним знову, я скажу тільки одне: “Ми чекали. Ми вірили. Ми ніколи тебе не відпускали. Ми пройшли цей шлях разом”. Хочеться прокинутися, ніби це все сон”, — розповіла Лілія Савчук.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації