Впродовж жовтня 2025 року на Житомирщині тривала всеукраїнська комунікаційна кампанія “1325 зміцнює країну”, яка привертає увагу до потреб людей з інвалідністю, ветеранів і ветеранок, участі жінок прийнятті рішень. В її рамках на Житомирщині піднімали кілька тем, зокрема, підтримка жінок у секторі безпеки і оборони, боротьба зі стереотипами, створення безпечного середовища та інклюзивна відбудова громад.
Про це в ефірі Українського радіо Житомир розповіла Наталія Тарасенко, голова секретаріату коаліції “Житомирщина 1325”, радниця голови ОВА з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.
Яке головне завдання кампанії “1325 зміцнює країну”?
У Житомирській області цю ініціативу впроваджує Коаліція “Житомирщина 1325. Жінки. Мир. Безпека”.
Кампанія містила в собі кілька тем, які ми висвітлювали:
- “Нічого про нас без нас”, це про залучення людей, які пережили війну, до координаційних процесів в громадах;
- підтримка жінок у секторі безпеки та оборони й боротьба зі стереотипами, у тому числі через програми навчання та підприємництва;
- створення безпечного середовища та інклюзивна відбудова громад;
- врахування особливих потреб жінок і дівчат із числа внутрішньо переміщених осіб, біженців, постраждалих від насильства чи полону;
- підтримка осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни.
Наприклад, в напрямі, який стосувався економічної стійкості громад, ми акцентували увагу на тому, що в умовах війни стало видно, як ті сфери, що тривалий час штучно поляризувалися крізь призму “жіночих” чи “чоловічих” професій, насправді зіграли з нами з усіма злий жарт. Адже якщо б ми штучно ці перешкоди не створювали на шляху до профорієнтації дівчат і хлопців, то можливо б зараз таких прогалин в окремих секторах економіки ми не мали б.
Звичайно, сьогодні з’являються програми перекваліфікації на рівні держави та недержавних ініціатив, але загалом ми маємо сприяти тому, щоб жінки не лише могли приходити в якісь сектори, де їх раніше не було, але і мати можливість там зростати в кар’єрі. А разом з тим, в ситуації, якщо хтось один із членів родини мобілізований, в першу чергу, якщо мова йде про чоловіка, то доглядова праця і виховання покладається на жінку, і тому дуже важливо сприяти тому, щоб була створена інфраструктура, яка умовжливлює її працю, наприклад, щоб садочки працювали в належний спосіб.
Ось ми, наприклад, маємо сьогодні відключення електроенергії, і є садочки, в яких світло буде всього одну годину. І це впливає на те, чи зможуть батьки залишати дітей на цілий день в садочку, впливає на графік і можливості працевлаштування мами чи тата. Або садочок в сільській місцевості, де немає укриття, але у випадку повітряної тривоги ви одразу біжите, забираєте дітей і повертаєте їх до садочку тільки після завершення повітряної тривоги, якщо до кінця роботи цього садочка лишається не менше чотирьох годин. Це, на жаль, не ті практики, які сприяють тому, щоб люди хотіли лишатися в тих громадах. Тому це — комплексне питання, і на зустрічах із посадовими особами ми акцентуємо увагу, що важливо створювати комплексний підхід.
Або, наприклад, напрям “Нічого про нас без нас”, де ми, зокрема, говорили про необхідність залучення тих, хто міг пережити полон чи катування, чи родичів загиблих або тих, які зникли безвісті до уже діючих чи новостворюваних консультативно-дорадчих органів в кожній громаді. Щоб з одного боку, ці люди могли озвучити свої потреби, а з іншого боку, щоб громада відчувала і знала, що ці люди є, і щоб вони відчували підтримку з боку органів влади.
Чи бачите зрушення в такому залученні людей з інвалідністю до прийняття рішень в громадах, в яких вони живуть?
Так. В багатьох громадах раніше уже були створені, наприклад, ради безбар’єрності. Але багато таких міжвідомчих комісій створювали, наприклад, у 2022 році, а зараз ситуація змінилась, кількість тих самих членів родин військових чи самих військових з пораненнями в громаді могла значно збільшитись, і, можливо, є потреба перегляду складу окремих комісій. Чи кожна громада вже це зробила, я наразі сказати не можу, тому що ми відповідне дослідження проведемо через який час. Але те, що таких запитань було багато і я багато під час наших зустрічей фіксувала собі потребу звернути на ці категорії людей увагу, це теж добре.
На чому ви робите акцент в проєктах, які реалізує коаліція “Житомирщина – 1325. Жінки. Мир. Безпека”?
На сьогодні коаліція об’єднує близько 40 осіб, які представляють органи влади, громадські організації, сектор безпеки та оборони, бізнес нашої області. Ми працюємо над розвитком інклюзивної безпеки, подоланням стереотипів та зміцненням спроможності громад. Коаліція була створена на початку 2023 року. За цей час нам вдалося реалізувати багато ініціатив в громадах області.
Наприклад, були проведені гендерні аудити безпеки території у Житомирській, Семенівській, Бердичівській та Новогуйвинській громадах. Йдеться про залучення реальних жителів громади до обстеження простору, в якому вони живуть, щоби виявити його небезпеки крізь призму досвіду різних людей, наприклад, людей з інвалідністю. Результати таких аудитів дають бачення проблем, які громади вже почали вирішувати.
Сьогодні нам бракує освіти і просвіти, і це стосується як молоді, так і дорослого населення. Тому, вважаю, дуже дієвими є ініціативи, які стосуються просвіти в питань безпеки, із питань сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, із питань домедичної підготовки, із питань, наприклад, такого навчання, як WenDo — це інструментарій самозахисту і асертивності, методика, яку ми реалізовували з дівчатами і жінками. Загалом, цей підхід можна впроваджувати і для хлопців, і для чоловіків, і для всіх, починаючи десь з 12 років. І це про те, як вміти розуміти, відстоювати свої кордони, як вміти розуміти, коли з тобою щось небезпечне відбувається.
В новому національному плані дій на виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека”, до прикладу, буде питання розмінування територій і поводження з мінами. Я вважаю, що у Житомирській області є, як мінімум, кілька громад, яких це питання через призму замінування великою мірою може стосуватися.
На жаль, ми бачимо час від часу новини про те, що люди підриваються через те, що змінюють маршрути у лісі. Тому треба вчити людей змінювати свій підхід до того, що, наприклад, ліс, який вчора був для вас безпечним, сьогодні, на жаль, стає містом, де треба бути дуже обачним.
Ключовим для нас залишається питання участі жінок в реальному прийнятті рішень на рівні громад. Тому впродовж цих двох років ми маємо хороший досвід реалізації ініціатив в цьому напрямку і раді будемо ділитися досвідом з тими громадами, які хотіли б у себе започаткувати ті чи інші практики.
Скільки громад на рівні області локалізували Національний план дій на виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»?
На жаль, цей показник у нас поки невисокий. На рівні громад області хотілося б, щоб більша кількість долучалася до локалізації, розробляла свої місцеві заходи та ініціативи на впровадження національного плану «Жінки, мир, безпека». Наразі такий досвід мають Житомирська і Малинська громади. Ми заохочуємо інші громади також долучатися. А загалом на наших зустрічах були присутні 95 відсотків громад області.
Цю ініціативу в Україні реалізує Український Жіночий Фонд за підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів і Канади за сприяння Офісу Урядової уповноваженої з питань гендерної політики.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації