У Житомирі з крану, якщо вірити вістям у стрічках і сердечним викрикам мешканців, тече не стільки вода, скільки містична суміш із присмаком недовіри. Про це навіть пожартував (і не тільки жартома) відомий художник — мовляв, «вечірній чай, а може, кава від Житомирводоканалу», — і його іронія швидко перетворилася на нестерпний дзвін у кухонних раковинах людей.
Але сміх — поганий радник, коли йдеться про питну воду. Спробуємо зважити факти.
Що кажуть офіційні протоколи — і що показує кран у квартирі
КП «Житомирводоканал» публікує протоколи досліджень. У протоколі якості питної води за січень 2025 року наведено 33 показники — і лише за одним із них (каламутність) виявлено перевищення норми. Це офіційно.
Та містяни скаржаться наполегливо: жовтий осад, брудна вода, неприємний запах, засмічення труб, пошкодження пральних машинок — ті реалії, які часто не вкладаються в сухі рядки лабораторних протоколів. Місцеві телеканали і соцмережі останнім часом рясніють роликами й дописами зі скаргами: вода «неприяємна», люди купують бутлі й автоматну воду, дзвонять у водоканал.
Отже: офіція каже «в межах», суспільство — «не вживається». Де правда? Швидше за все, в обох таборах — і, що важливіше, у тому, що лабораторні дані іноді фіксують момент, тоді як у реальному житті якість може коливатися впродовж дня або залежати від стану внутрішніх мереж будинку.
Модернізація — для кого працює?
КП відзвітувало про запуск пілотного ЕСКО-проєкту та інші інвестиційні програми: модернізація, енергосервісні контракти, реконструкція очисних споруд — усе це звучить як рецепт для «чистої води майбутнього».
Але поки нові технології «впроваджуються», мешканці платять за воду за тарифом, який для багатьох уже не виглядає маленьким — комплексу тарифів, що в сумі дає близько 37,53 грн/м³ для населення (дані 2025 року). Тим часом люди масово звертаються до автоматів з питною водою та купують бутлі — і ціни на «чисту воду» в автоматах теж піднялися. Тобто: ми платимо за комунальну воду, а додатково купуємо питну — за окрему ціну.
Водоканал каже — «вода покращилася», люди кажуть — «ніхто не довіряє»
У комунальному підприємстві запевняють: роботи тривають, якість покращилася, мешканцям пропонують замовити індивідуальні аналізи води (послуга є на сайті). Проте зміни сприймаються локально: якщо в твоїй квартирі стоїть каламутна криниця у пластиковій оболонці, розповіді про проєкти — як молитва за дощ.
Телефон гарячої лінії для скарг вже називають у сюжетах: якщо вода брудна — дзвоніть і фіксуйте випадок. Це добре, але бюрократія й очікування часто залишають мешканця сам-на-сам із пляшкою «Моршинської» у холодильнику.
Де тут сатира? Де — гірка правда
Сміх — це оборона проти безсилля. Але уявіть: ви платите за послуги, які «чистять ваші кишені», як жартують у мережі, а не воду; влада пише про модернізацію, тендери, енергосервіс — і одночасно ваш пральний автомат ламається від осаду. Парадокс? Ні — це сучасна версія «комунальної алхімії»: гроші зникають у схемах, а кришталеву чистоту обіцяють на круглому столі, поки в трубах — глина і сумніви. (Тут тільки не кажіть «Алхімік» — він теж вимагає прозорого звіту).
Наостанок — не просто іронія, а вимога
Хочеться сказати це без іронії: жодні «елітні» проєкти і великі слова про модернізацію не замінять щоденної роботи, контролю й прозорості. Якщо з крана ллється «елексир» — нехай це буде еліксир здоров’я і довіри, а не ще одна купівля бутля на тиждень.
І якщо у міста є що запропонувати — покажіть бюджети, плани, протоколи, поясніть людям. А якщо немає — перестаньте годувати громадян «цілющою» байкою і переконайтеся, що в наступний холодний ранок у їхніх чайниках буде справжня вода, а не чергова іронічна варіація на тему «кава від водоканалу».
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: t.me/zhyt_city
«Велика реставрація» по-житомирськи: театр ляльок непридатний до експлуатації